24.09.2022

Походження назви «Оболонь»

Абсолютній більшості жителів нашого району, а також багатьом іншим, хто чув його назву, напевно хоча б раз доводилося запитувати себе – що означає слово «Оболонь»? Зараз воно викликає цілком очевидні асоціації із чудовою набережною, однойменною футбольною командою та маркою всесвітньо відомого пива. Але це все сучасні «символи» району та його назви. У минулі століття мелодійне слово «Оболонь» викликало у мешканців Києва зовсім інші асоціації. Незважаючи на те, що ім'я нашого району іноді порівнюють із схожою назвою італійського міста Болонья, намагаючись знайти паралелі у їхньому походженні – така схожість є простим збігом. Слово «Оболонь» не було запозичене з інших мов і має старослов'янське коріння. Давайте дізнаємося, що воно означає.

Оболонь – це назва історичної місцевості на правому березі Дніпра в північній частині Києва, що походить від давньослов'янських слів «болонь», «болоння», «оболоння», якими позначалися великі заливні прирічні та приозерні луки, заплави, тобто низові рівнини біля річок, озер та ставків, що є затоплюваною прибережною місцевістю, яка щорічно заливається водами весняних паводків.

История названия Оболонь

Назва «Оболонь»

Фото: obolon.kievcity.gov.ua

Походження назви цієї частини київських земель справді пояснюється досить просто. У період весняних паводків Дніпро та інші невеликі місцеві річки – Почайна та Сетомля, виходили з берегів та заливали всю цю територію. З урахуванням зазначених вище значень старослов'янських слів легко зробити висновок, що їх сучасним аналогом можна назвати слово «оболочувати». Таким чином, у назві цієї частини столиці виявився відображений її географічний характер та його сезонні особливості. Також існує припущення, що назва «Оболонь» може означати найближчий з кордонів міста, тобто його «оболонку», або з урахуванням першого призначення цих земель – вигонне або лугове місце поблизу міста.

Що стосується географічного розташування даної території, то з давніх-давен і до 1920-30-х років умовні кордони Оболоні простягалися, приблизно, від однойменної вулиці Оболонської на Подолі – до Вишгорода, охоплюючи всю плоску місцевість між Дніпром і «пагорбами-Єгорами». Очевидним був і зв'язок між двома частинами Києва, що знаходяться поруч – «Поділлям» і «Болоньям». Оболонню називали меншу частину рівнинних і затоплюваних паводками земель, яка була розташована ближче до меж столиці тих часів. Саме тут розташовувалися соковиті та красиві луки, вкриті високими травами та польовими квітами, які здавна використовувалися як пасовища.

Цікаво, що багато століть тому у Києві було дві «оболоні», згадані у стародавньому літописі. Перша з них розташовувалась перед укріпленнями Подолу і називалася Дніпровською, а друга знаходилася в районі Деміївки та називалася Либідською. Таким чином, місцевість навколо річки Либідь цілком могла згодом отримати офіційну назву «Оболонь». Однак історично склалося так, що вона закріпилась саме за придніпровськими заливними луками.