Озера системи Опечень – історія каскаду і зв'язок з Почайною

1. Головна
2. Статті
3. Озера системи Опечень – історія каскаду і зв'язок з Почайною

Озера Йорданське, Кирилівське, Андріївське, Пташине, Лугове і Мінське – знаходяться у центральній частині Оболонського району та є складовими системи Опечень, єдиного каскаду озер на півночі Києва. Розташовані між Оболонню, а також Мінським масивом, Пріоркою та колишньою Петрівкою, всі вони також вважаються частинами сучасного русла Почайни. Історію появи озер системи Опечень, інформацію про походження їхніх назв, а також характеристики всіх водойм зібрав портал «Моя Оболонь».

Озера системи Опечень

Утворення каскаду озер системи Опечень

Як відомо, Оболонь прийнято називати озерним краєм. І це визначення є не просто поетичним, а й абсолютно вірним, оскільки 10 % її території займають водойми. Більшість з них закономірно становлять озера. На схемі планування майбутнього житлового масиву «Оболонь», розробленій інститутом «Київпроект» у 1969 році, виділена під будівництво нового Мінського району територія описувалась дуже барвисто. Оболонські землі були охарактеризовані як лугова рівнина з великою кількістю водойм і дерев, яка раніше використовувалася під сіножаті та городи.

«По всьому району розміщено чимало великих та малих озер різної конфігурації, деякі з яких з'єднані між собою вузькими рукавами. У напрямку з півдня на північ протікає ріка Почайна, утворюючи за своєю течією систему невеликих ставків, і впадає в озеро Опечень, яке знаходиться у південній частині району», - так архітектори описували оболонські водойми в коментарях до схеми планування.

Цікаво, що під зазначеним у документах озером Опечень мається на увазі зовсім не одна з водойм сучасного каскаду, а затока Вовкувата, розташована вздовж вулиці Електриків поблизу Північного мосту. Судячи з карт початку ХХ століття, затока спочатку була північною частиною київської гавані на Рибальському острові. Але після будівництва у 1916 - 1917 роках Маріїнського (нині - Петрівського) залізничного мосту та колії у бік Куренівки та Пріорки ця частина гавані виявилася відокремлена від основної насипом, по якому і була прокладена колія. Так утворилося озеро, яке пізніше отримало неофіційну назву – Опечень.

Почайна, озеро Чернеч, яке також називалося Йорданським, і гавань до поділу залізничною колією – на фрагменті карти Києва 1896 - 1897 років

Крім північної частини гавані, суцільний залізничний насип відрізав від неї і старе русло Почайни, яка раніше впадала в гаванську затоку. Оскільки водам ріки виявилося нікуди стікати, вони почали накопичуватись вздовж насипу та підживлювати нове озеро, яке підтоплювало колію. Цю проблему було вирішено лише у 1950-х роках шляхом будівництва нового гирла для оболонської ріки. Для цього в районі перетину сучасного проспекту Володимира Івасюка та вулиці Набережно-Рибальської озеро з'єднали з Дніпром відкритим каналом, який потім був «схований» у підземний колектор під час будівництва шосе.

Почайна, озеро Йорданське і гавань після поділу залізничною колією – на фрагменті німецької карти Києва 1918 року

Цікаво, що остаточно усунути наслідки розливу Почайни вздовж залізничних колій вдалося лише після проведення комплексних гідротехнічних робіт, виконаних у 1972 році. А озеро Опечень, яке перетворилося завдяки побудованому каналу на затоку, яка значно пізніше отримала назву Вовкувата, можна і в наші дні побачити між залізничними коліями та вулицею Миколи Плав'юка на колишній Петрівці. 10 лютого 2017 року на берегах затоки і сучасного русла Почайни, яке впадає в неї, був офіційно утворений однойменний парк, будівництво якого почалося в жовтні 2020 року.

Збережена частина русла Почайни і затока Вовкувата – на сучасній карті Києва

Що ж до сучасних озер системи Опечень, то, як мінімум, частина їх утворилася на місці старого русла ріки вище за її течією. Сталося це у процесі забудови оболонських лук наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років. А почалося все з того, що колектив архітекторів та інженерів інституту «Київпроект» мав заздалегідь вирішити серйозну проблему регулярних підтоплень даних низовинних територій, які траплялися кожної весни. Саме з цієї причини протягом багатьох століть на Оболоні не існувало постійних поселень із капітальними будівлями, окрім невеликих рибальських селищ.

«Абсолютні висоти району коливаються в межах 90,9 - 85,8 м [над рівнем моря]. Від більш підвищених позначок у північно-західній частині району: 94 - 95,8 м [над рівнем моря], рельєф поступово знижується у південному та східному напрямках до берега до 91 - 92 м [над рівнем моря] у лінії акваторії річки Дніпро», - вказано в коментарях до проекту забудови житлового масиву «Оболонь».

Для захисту району, який проектувався, від затоплень рівень ґрунтів необхідно було підняти на 4 - 5 м, що й було зроблено за допомогою технології гідронамиву. Для цього знадобилося понад 43 млн м³ піску, добутого з русла Почайни, а також з кар'єрів, які були поруч з ним. Саме так з'явилося озеро Вербне та озера системи Опечень. Оскільки пісок вимивався з дна ріки, площа її водної поверхні подекуди значно збільшилася, а вузьке русло стало набагато ширшим. При цьому його найширша частина утворилася на місці сучасних озер Йорданського та Кирилівського, де спочатку виникла одна велика водойма.

Велика водойма на місці озер Йорданського та Кирилівського з мостом через неї замість дамби для тунелів метро – на макеті одного з варіантів проекту забудови житлового масиву «Оболонь» 1960-х років

На два окремі озера ця безіменна водойма була розділена через десятиліття. Піщана коса між озерами Йорданським та Кирилівським, як частина проспекту Олександра Корнійчука (нині – Оболонського), з'явилася на початку 1980-х років, коли по ній у бік Оболоні було продовжено Куренівсько-Червоноармійську (нині – Оболонсько-Теремківську) лінію метро. Цікаво, що оболонська частина цієї лінії разом з усіма станціями розташована під землею на зовсім невеликій глибині. Тому тунелі метро всередині піщаного перешийка розміщуються всього за кілька метрів від шлюзу, який з'єднує озера Йорданське та Кирилівське.

Піщана дамба між озерами Йорданським та Кирилівським, побудована наприкінці 1970-х років для прокладання тунелів метро, ще без частини проспекту Олександра Корнійчука (нині – Оболонського)

Шлюз між озерами являє собою бетонну конструкцію шириною 1,4 м, через яку вільно проходить вода. Подібні шлюзи з'єднують між собою всі озера системи Опечень. На Йорданському озері другий шлюз розташовується з південного боку. По ньому вода надходить до річкового каналу, підземна частина якого довжиною близько 280 м проходить під проспектом Степана Бандери. Потім канал, який являє собою єдину збережену частину Почайни, виходить на поверхню і проходить вздовж промзони на колишній Петрівці, повертає у бік Дніпра, поблизу якого впадає в з'єднану з ним через ще один шлюз затоку Вовкувата.

У свою чергу, на озері Кирилівському шлюз розташовується з північного боку. Через нього вода надходить у водойму з наступного озера системи Опечень – Андріївського. Іншими озерами каскаду є – Пташине, Лугове та Мінське. Загалом каскад налічує 6 водойм, і має продовження у вигляді озера Редькине, також відомого як Міністерка. Хоча озеро Редькине не з'єднане шлюзом з озером Мінським, його улоговина чітко повернена у бік формально останнього озера з каскаду Опечень, що дає підстави вважати і цю водойму частиною сучасного русла Почайни, яке розташовується трохи західніше від старого русла.

Таким чином, достеменно відомо, що на місці старого русла ріки утворилися два озера – Йорданське та Кирилівське. Що ж до інших озер каскаду – Андріївського, Пташиного, Лугового та Мінського, то всі вони з'явилися як заповнені ґрунтовою і дощовою водою кар'єри, які не знаходилися безпосередньо на початковому руслі Почайни. Відповідно до старих карт, її широка частина закінчувалася на території сучасного 5-го мікрорайону Оболоні, а інша частина між цим місцем та ставком Редькиним на Мінському масиві була більше схожа на струмок, який протікав східніше виритих для видобутку піску кар'єрів.

Схема русла Почайни станом на кінець ХІХ століття – накладена на фрагмент сучасної карти Києва

Втім, оскільки Почайна загалом протікала по оболонським лукам, які затоплювалися кожної весни, її русло у найвужчих місцях з часом змінювалося. Саме тому всі 6 озер системи Опечень допустимо вважати частинами її сучасного русла, разом з озером Редькиним. Тим більше що згідно однієї з версій, витоком ріки, у злитті вод якої з Дніпром князь Володимир хрестив киян у 988 році, якраз і був став Редькин, який знаходився на місці сучасного озера Редькине. Закономірно, що перетворення русла Почайни, яка відіграла таку важливу роль в історії Київської Русі, на ланцюг озер не залишилося непоміченим для киян.

Перед початком гідронамиву і забудови Оболоні краєзнавець Микола Шарлемань та архітектор Павло Долищинський публічно виступили із закликом «Збережемо Почайну!», опублікованому в газеті «Вечірній Київ» у 1967 році. У відповідь на цю статтю з Управління у справах будівництва та архітектури Київського міськвиконкому їм надійшов лист, підписаний головним архітектором Борисом Приймаком, у якому містилася обіцянка зберегти водну гладь ріки та її озера, створивши навколо них зелену зону. Таким чином, ще наприкінці 1960-х років існували плани щодо облаштування парку на берегах цих водойм. Але тоді цього так і не сталося.

Походження назв озер системи Опечень та всього каскаду

Хоча сучасні водойми каскаду Опечень з'явилися на карті Києва лише у 1970-х роках, назви двох з них існують вже, як мінімум, кілька століть. Йдеться про озера Йорданське та Кирилівське, найменування яких є на найстарішій з достовірних карт Києва – плані підполковника Івана Ушакова 1695 року. Відповідно до нього, Почайна на оболонських луках з'єднувалася з озером Довгим Кирилівським, у яке також впадала ріка Сирець. Зараз ця ріка тече на Оболонь з однойменної місцевості через Куренівку по підземному бетонному колектору, і також впадає в сучасне озеро Кирилівське.

Почайна і озеро Довге Кирилівське з рікою Сирець, яка впадає в нього – на фрагменті плану Києва підполковника Івана Ушакова 1695 року

Загалом на плані Івана Ушакова зображено 5 озер, з яких підписані лише два – Довге Кирилівське та Мале Кирилівське. Інші озера ніяк не названі, але дослідники історії Києва ідентифікували їх завдяки нанесеним на план – місцю впадання Сирця та руслу Почайни, а також інформації з інших джерел. Так, головний проповідник київського домініканського монастиря Петро Розвадовський писав у 1634 році, що озера Йорданське, Клашторне та Кирилівське стуляються одне з одним і є місцем впадання ріки Сирець. З цього випливає, що озеро Кирилівське виникло на місці з'єднання Почайни та Сирця.

У свою чергу, в Рум'янцевському описі документів київської сотні «Выпись зъ книгъ головнихъ трибунальскихъ воеводства Киевскаго» 1763 року, витяги з якого були опубліковані в журналі «Киевская старина» наприкінці XIX століття, значилося, що озеро Довге, яке з давніх часів також називається Кирилівське, з'єднувалася з Почайною, а через неї – з озером Йорданським. Цікаво, що деякі дослідники того часу називали озеро Йорданське можливим витоком Почайни, що, безумовно, є помилкою, оскільки русло ріки тільки проходило через цю водойму поблизу північних меж Києва.

Примітно, що якщо перше озеро Кирилівське завжди знаходилося на місці з'єднання Почайни та Сирця, то перше озеро Йорданське, яке також називалося Чернеч або Чернече, знаходилося не поряд з ним, а трохи південніше – в районі сучасної станції метро «Почайна». Ця водойма була частково висушена і частково приєднана до гавані в кінці 1910-х років, після будівництва Північного залізничного напівкола. Розділене надвоє насипом для колії, старе озеро Йорданське ще можна побачити на картах Києва 1950-х років, а на картах 1960-х його вже немає. Але саме ця водойма найбільше пов'язане з історією Почайни.

Оскільки кияни були хрещені у водах Почайни, на деяких картах вона також позначалася як ріка Йорданська – за аналогією з рікою Йордан в Ізраїлі, в якій прийняв хрещення Господь Ісус Христос. Відомо, що надалі цей обряд проводився в Києві у водах озера Чернеч, яке теж почали називати Йорданським. Вчений-історик XIX століття Микола Петров писав, що з давніх-давен духовенство проводило Велике освячення вод на свято Водохреща на озері Йорданському, в яке впадав Йорданський потік, при якому під Лисою горою стояла церква святого Миколая Йорданського – одна з перших в Києві.

Почайна, позначена як ріка Йорданська, і озеро Чернеч, яке також називалося Йорданським – на фрагменті карти Києва другої половини XIX століття

Фото: museum.kpi.ua, pastvu.com і wikipedia.org

Інший дослідник історії Києва – інспектор інституту шляхетних дівиць Михайло Захарченко зазначав, що вся місцевість у районі Оболоні була наповнена «йорданськими назвами», у тому числі, й у зв'язку з популярною легендою про срібний ківш. Цей ківш був нібито втрачений київським паломником у водах Йордану – в Ізраїлі, а пізніше виявився знайдений в Києві, коли той самий чоловік зачерпнув воду, чи то з колодязя церкви, яка стояла на березі Почайни, чи то з озера Йорданського. Тобто ця незвичайна легенда вказувала на те, що між ізраїльською річкою та київським озером або річкою існує прямий підземний взаємозв'язок.

Таким чином, сучасні озера Йорданське та Кирилівське «успадкували» свої назви від стародавніх водойм, безпосередньо пов'язаних з історією Почайни. Що ж до інших озер системи Опечень, то їхні найменування з'явилися у 1960-х роках разом з утворенням самих водойм. Причому етимології походження назв наступних двох озер каскаду – Андріївського та найменшого Пташиного, точно невідомі, оскільки схожих топонімів поруч з ними немає. У свою чергу, два інші озера системи – Лугове та Мінське, отримали назви від розташованих поруч місцевостей – урочища Луг та Мінського масиву.

Ну а саме найменування каскаду з 6-ти озер – Опечень, походить від одного з давніх варіантів назв Почайни. І те, що воно збереглося хоча б у такому, хай і сильно зміненому вигляді, було важливим, оскільки після зведення на Оболоні житлового масиву ім'я літописної ріки надовго зникло з київських карт. Тільки у 2016 році назва «Почайна» була повернута єдиній збереженій частині русла ріки, розташованій між озером Йорданським та затокою Вовкувата, після чого зусиллями активістів почалося її відродження. Цей процес має торкнутися і, як мінімум, двох озер каскаду Опечень – Йорданського та Кирилівського, на берегах яких 22 червня 2017 року було офіційно створено парк.

Інформація про озера системи Опечень

Всі 6 озер каскаду мають статус технічних водойм та є частинами системи дощової каналізації. З цієї причини в них заборонено купатися і ловити рибу, а на їхніх берегах немає офіційних пляжів та зон відпочинку біля води. Характеристики озер Опечень є такими:

• Озеро Йорданське – також відоме як Нижнє і Опечень-1, має площу 153 тисячі м³, довжину 770 м та найбільшу ширину 260 м. Його улоговина неправильної форми витягнута з північного заходу на південний схід. Глибина водойми є нерівномірною і становить 14 - 17 м. У її водах водяться – карась, лящ, окунь, щука, судак, лин, короп та інші види риб. Береги озера в основному пологі та порослі очеретом. Навколо водойми розташована зелена зона площею 8,2 га з густою рослинністю тільки з південного боку. Від ізольованого сусіднього озера Вербного водойму відокремлює перешийок з прокладеною зверху частиною вулиці Йорданської;
• Озеро Кирилівське – також відоме як Верхнє і Опечень-2, має площу 180 тисяч м³, довжину 730 м та найбільшу ширину 400 м. Його улоговина неправильної форми витягнута з північного заходу на південний схід. Глибина водойми є нерівномірною і становить 12 - 15 м. У її водах водяться – карась, лящ, окунь, щука, судак, лин, короп та інші види риб. Береги озера в основному пологі та порослі очеретом. Навколо водойми розташована зелена зона з густою рослинністю тільки з південно-західного боку, де також знаходиться колектор підземної ріки Сирець, яка впадає в неї. Крім ріки у водойму впадає і невеликий струмок Кирилівський;
• Озеро Андріївське – також відоме як Богатирське і Опечень-3, має площу 100 тисяч м³, довжину 530 м та найбільшу ширину 200 м. Його улоговина неправильної форми витягнута з північного заходу на південний схід. Глибина водойми невідома. Береги озера в основному пологі та порослі очеретом. Навколо водойми розташована зелена зона;
• Озеро Пташине – також відоме як Мале Лугове і Опечень-4, має площу 8 тисяч м³, довжину 140 м та найбільшу ширину 70 м. Його улоговина неправильної форми витягнута з північного заходу на південний схід. Глибина водойми невідома. Береги озера по всьому периметру облицьовані габіонами. Навколо водойми розташована зелена зона;
• Озеро Лугове – також відоме як Опечень-5, має площу 118 тисяч м³, довжину 1 тисячу 70 м та ширину 110 м. Його улоговина правильної прямокутної форми витягнута з північного заходу на південний схід. Глибина водойми невідома. Береги озера в основному пологі та порослі очеретом. Навколо водойми розташована зелена зона;
• Озеро Мінське – також відоме як Опечень-6, має площу 84 тисячі м³, довжину 840 м і ширину 100 м. Його улоговина правильної прямокутної форми витягнута з півночі на південь. Глибина водойми невідома. Береги озера в основному пологі і порослі очеретом. Навколо водойми розташована зелена зона.

У статті використано матеріали досліджень краєзнавиці та голови ГО «Почайна» – Аннабелли Моріної.