Історія трамвая в Оболонському районі
Трамвай став першим, і довгий час залишався єдиним видом громадського транспорту в Києві. Навіть після появи автобусів та тролейбусів він десятиліттями пов'язував майже всі частини міста, включаючи і території, які пізніше увійшли до складу Оболонського району. Пересуваючись зі швидкістю, яка поступалася лише швидкості метро, київський трамвай виконував та продовжує виконувати дуже важливу функцію у міському транспортному сполученні. Тому не дивно, що для багатьох киян, включно з оболонцями, він став не просто звичним, а улюбленим видом транспорту. Більш ніж вікову історію появи та розповсюдження трамвайних ліній по території Оболонського району зібрав портал «Моя Оболонь» .
Перші трамвайні лінії і їх будівництво на Куренівці, Пріорці та в Пущі-Водиці
Історія київського трамваю почалася 18 (30) червня 1891 року з урочистого закладення одноколійної Васильківської лінії, яка невдовзі була прокладена по вулиці Великій Васильківській, та з'єднала вулицю Маріїнсько-Благовіщенську (нині – Саксаганського) із залізничною станцією «Либідь» (нині – Либідською площею). Усього за півтора місяці – 30 липня (11 серпня) 1891 року по ній було відкрито рух. У той же час в місті з'явилося і перше Васильківське депо. Цікаво, що спочатку воно називалося не трамвайним, а залізничним. Оскільки перші трамваї в Києві були кінними, створена для їхнього курсування лінія отримала назву – Київська міська кінно-залізнична дорога.
1891 рік – кінний трамвай на Васильківській лінії
Новий вид транспорту сподобався киянам та швидко завоював велику популярність, завдяки якій почав стрімко розвиватись. Вже 6 (18) серпня 1891 року Васильківську лінію було продовжено на Хрещатик – до Царської (нині – Європейської) площі. А 26 жовтня (7 листопада) 1891 року було відкрито другу – Подільську трамвайну лінію, прокладену до території сучасного Оболонського району на Куренівці. Вона з'єднала площі Олександрівську (нині – Контрактову) та Троїцьку (нині – район Куренівського парку), поряд з якою було збудовано друге – Троїцьке трамвайне депо, нині відоме як Подільське. Цією лінією спочатку також курсував кінний трамвай.
Цікаво, що «конки» використовувалися на київських вулицях лише 3 роки, оскільки вже у 1894 році всі лінії, які існували на той час, були електрифіковані. Стимулом для такої швидкої появи в Києві електричного трамвая, який став першим у Російській імперії, стала необхідність з'єднання Васильківської та Подільської ліній, яка 27 листопада (7 грудня) 1891 року була продовжена до Церкви Різдва Христового на Поштовій площі. Але з'єднати Поштову та Царську (нині – Європейську) площі кінним або паровим трамваєм (вперше запущеним 19 лютого 1892 року) було неможливо. Оскільки Олександрівський (нині – Володимирський) узвіз був для них надто крутим.
1892 - 1894 роки – перший електричний трамвай на Олександрівському (нині – Володимирському) узвозі
Проект першої електрифікованої трамвайної лінії завдовжки 1 км був розроблений військовим інженером та творцем першого в Києві капітального залізничного мосту – Амандом Струве. А її будівельником-підрядником виступила німецька фірма Siemens. Регулярний рух електричного трамвая за маршрутом «Олександрівська (нині – Контрактова) площа – Царська (нині – Європейська) площа» було відкрито 13 червня 1892 року. Технічне нововведення настільки вразило киян, що спочатку любителі трамваїв спускалися і піднімалися на них «крутим» маршрутом по кілька разів на день. Все це призвело до ще швидшого розвитку першої мережі громадського транспорту в півмільйонному Києві кінця ХІХ століття .
Вже у 1900 році на території сучасного Оболонського району з'явилася друга трамвайна лінія, яка одразу заслужила і дотепер має статус – наймальовничішого маршруту в столиці. Йдеться, звісно, про «лісову лінію» в Пущу-Водицю, яка спочатку називалась Дачна. Вона з'єднала Троїцьку площу (нині – район Куренівського парку) з 14-ю лінією через Петропавлівську площу, вулицю Вишгородську та площу Тараса Шевченка, а її будівельником-підрядником виступила бельгійська компанія. Спочатку колія на цьому маршруті була одна, а друга була побудована майже через десятиліття – у 1908 - 1909 роках. У перші 4 роки роботи Дачної лінії по ній курсував паровий трамвай, а у 1904-му її електрифікували.
1904 - 1907 роки – електричний трамвай з відкритим причіпним вагоном на Дачній лінії в Пущу-Водицю
У тому ж таки 1904 році до територій, по яких зараз проходять умовні кордони між Оболонським та Подільським районами, було проведено ще дві трамвайні електролінії. 24 березня (6 квітня) почала працювати Межигірська лінія та маршрут «Олександрівська (нині – Контрактова площа) – Йорданська церква (нині – район Заводської площі)». А у квітні було відкрито Лук'янівську лінію, яка з'єднала Лук'янівський ринок (нині – Лук'янівську площу) та Троїцьку площу (нині – район Куренівського парку). Причому Лук'янівська лінія функціонувала тільки в літні сезони і також називалася Швейцарською, через горбисті рельєфи Реп'яхова яру. Обидві ці лінії були закриті у 1917-му та 1918-му роках, відповідно.
З появою перших електрифікованих ліній в Києві з'явилися і найсучасніші імпортні електричні трамваї. Ними стали великі чотиривісні вагони, які виготовлялися в німецькому Нюрнберзі. Через конструктивну схожість із найкомфортнішими на той час залізничними вагонами американської компанії Pullman ці трамваї також називали Пульманами. Перші два трамваї типу Пульман прибули у 1902 році. Цікаво, що вони виявилися малопридатними для використання в Києві, оскільки не могли вписатися в деякі повороти малих радіусів. Нова партія вагонів надійшла лише через 5 років і вже була адаптована під київські умови експлуатації, після чого розпочалися їхні систематичні постачання. До початку Першої світової війни Київ отримав 76 німецьких трамваїв типу Пульман, які курсували лініями на території сучасного Оболонського району до 1960-х років.
1909 рік – новий трамвай типу Пульман на заводі в Нюрнберзі готовий до відправки в Київ
Перші номери маршрутів та їхні зміни у період до Другої світової війни
Нумерацію маршрутів київського трамвая було запроваджено наприкінці першого десятиліття ХХ століття. Станом на 1910 рік до території сучасного Оболонського району або безпосередньо по ній проходили 5 з них:
- № 16 «Олександрівська (нині – Контрактова) площа – Кирилівська площа (нині – район Куренівського парку)»;
- № 17 «Олександрівська (нині – Контрактова) площа – Кирилівська вулиця (нині – район Заводської площі)»;
- № 18 «Кирилівська площа (нині – район Куренівського парку) – Лук'янівка»;
- № 19 «Вулиця Щекавицька – Пуща-Водиця»;
- № 20 «Хрещатицька площа (нині – Майдан Незалежності) – Лук'янівська площа – Пуща-Водиця».
1910-і роки – трамваї типу Пульман маршруту № 19 в Пущі-Водиці
Під час Першої світової війни та національно-визвольної боротьби 1917 - 1920 років, а також в результаті захоплення Києва більшовицькими військами, його трамвайна мережа отримала сильні пошкодження. Відновлювати її почали у 1920-му.
Лінія, яка з'єднувала вже перейменовану не Олександрівську, а Червону (нині – Контрактову) площу з Кирилівською площею (нині – районом Куренівського парку), відновила роботу 4 травня 1922 року. Станом на початок 1930-х років територію сучасного Оболонського району пов'язували з Подолом лише два маршрути – № 11 «Червона (нині – Контрактова) площа – Петропавлівська площа» та № 12 «Червона (нині – Контрактова) площа – Пуща-Водиця». Але у 1933 році з центральної частини міста на Пріорку та в Пущу-Водицю було пущено ще два маршрути – № 19 «Червона (нині – Контрактова) площа – 2-й тубсанаторій (нині – район площі Тараса Шевченка)» та № 20 «Радянська площа (нині – Майдан Незалежності) – Пуща-Водиця». При цьому маршрут № 19 через деякий час було продовжено до 5-ї лінії Пущі-Водиці, а маршрут № 20 закрили на початку 1936-го.
Оновлення рухомого складу та маршрутів в середині ХХ століття
Після величезних руйнувань, які завдали Києву трагічних подій Другої світової війни, першим на території сучасного Оболонського району було відновлено трамвайний маршрут № 11 «Червона (нині – Контрактова) площа – Петропавлівська площа». Він відновив роботу 8 січня 1944 року. У свою чергу, 10 липня трамваї знову почали курсувати маршрутами № 12 «Червона (нині – Контрактова) площа – Пуща-Водиця» та № 19 «Червона (нині – Контрактова) площа – будинок відпочинку водників (площа Тараса Шевченка)». У червні 1949 року було закрито рух вулицею Вишгородською, після чого трамвайні колії на всій її протяжності були демонтовані до площі Тараса Шевченка. У найкоротші терміни їх разом із трасами маршрутів № 12 та № 19 перенесли на паралельну вулицю Старозабарську (нині – Автозаводську), якою вони проходять і зараз.
У цей же період – а саме з 1949 року Київ почав отримувати нові трамваї, покликані замінити надійні, але вже сильно зношені вагони типу Пульман, а також старі моделі всіх двовісних вагонів, які ще експлуатувалися. Першими розроблені у Москві трамваї МТВ-82, які виготовлялися у Ризі, отримало Лук'янівське депо, а з 1954 року вони стали надходити в депо імені Леоніда Красіна (нині – Подільське). Через рік – у 1955-му складання цих трохи видозмінених вагонів освоїли на Київському заводі електротранспорту під маркою КТВ-55. Саме ці моделі трамваїв у поєднанні з причіпними вагонами, які теж виготовляли в Києві, почали обслуговувати маршрути, прокладені по території сучасного Оболонського району. МТВ-82 і КТВ-55 перевозили пасажирів до середини 1980-х років, а їхня епоха закінчилася після переходу до масових закупівель трамваїв Tatra.
1958 рік – трамвай МТВ-82 з причіпним вагоном на вулиці Михайла Фрунзе (нині – Кирилівській)
23 січня 1950 року було відкрито нову трамвайну лінію «Червона (нині – Контрактова) площа – вулиця Межигірська – ГЕС-2», по якій до умовного кордону між сучасними Оболонським і Подільським районами на Заводській площі почав курсувати маршрут № 27. Він проіснував 11 років і був закритий 12 жовтня 1961 року. У свою чергу, 10 вересня 1954 року з'явився ще один новий маршрут – № 25 «Вокзал – Пуща-Водиця». А 1 червня 1955 року був відкритий маршрут № 3 «Петропавлівська площа – Будинок офіцерів (Завод «Арсенал»)». 1 січня 1956 року на площі Тараса Шевченка почало функціонувати нове розворотне кільце біля будинку відпочинку водників, побудоване для маршруту № 19. А 17 червня почав працювати короткий маршрут № 12К «Депо імені Леоніда Красіна (нині – Подільське) – Пуща-Водиця», який проіснував лише кілька років і був закритий наприкінці 1950-х.
1959 рік – трамвай КТВ-55 з причіпним вагоном на розворотному кільці на площі Тараса Шевченка
13 березня 1961 року, після Куренівської трагедії, було тимчасово закрито маршрути № 11 «Червона (нині – Контрактова) площа – площа Михайла Фрунзе (нині – Петропавлівська)» та № 25 «Вокзал – Пуща-Водиця». Рух на них вдалося відновити 1 травня та 1 липня, відповідно. Наступного 1962 року було змінено схему руху маршруту № 3, який з'єднував Куренівку з центром Києва. З 22 квітня того року вона стала такою – «Бессарабка – Набережне шосе – площа Михайла Фрунзе (нині – Петропавлівська)». 1 грудня 1965 року було ліквідовано один із найстаріших трамвайних маршрутів Києва – № 11 «Червона (нині – Контрактова) площа – площа Михайла Фрунзе (нині – Петропавлівська)». А оновлений маршрут № 3 проіснував 9 років та був закритий 29 листопада 1971 року. Менш ніж за 4 роки трамвайна мережа на території сучасного Оболонського району була значно розширена.
Поява трамвайних ліній та нових трамваїв на Оболоні
Наступний етап розвитку трамвайної мережі майбутнього Оболонського району розпочався після появи його «попередника» – Мінського району. Як відомо, наприкінці 1960-х років на заливних луках Оболоні стартувало будівництво нового житлового масиву – одного з найбільших в Києві. На масштабний проект було кинуто великі сили і кошти, завдяки чому вже у 1972 році перші мешканці змогли в'їхати у власні квартири. В період активного будівництва перших мікрорайонів оболонцям доводилось добиратись до своїх будинків, користуючись послугами річкового трамваю та нечисленними автобусними маршрутами. Більш вигідним на той час було транспортне сполучення для мешканців Мінського масиву, забудова якого стартувала 1970-го. Оскільки він розташовувався поблизу трамвайної лінії, прокладеної по вулиці Автозаводській, в її додатковому збільшенні не було необхідності.
1970-і роки – трамвай Tatra Т3 з причіпним вагоном на перетині вулиць Полярної та Автозаводської
У 1975 році, коли на карті Києва з'явився офіційно створений Мінський район, на Оболонь було пущено трамвай, покликаний стати тимчасовою альтернативою лінії метро для збудованих першими південних мікрорайонів. Для цього було прокладено нову трамвайну лінію, яка з'єднала Куренівку (від вулиці Автозаводської) та зразково-показовий 2-й мікрорайон. Вона була відкрита 8 жовтня 1975 року. А перший трамвайний маршрут на Оболонь отримав номер закритого рівно 10 років тому маршруту № 11. Тепер він пов'язував Червону (нині – Контрактову) площу з вулицею Лайоша Гавро (нині – Йорданською). Для цього на території 2-го мікрорайону було збудовано розворотне кільце. Цікаво, що зразково-показовим мав стати не лише новий мікрорайон, а й перший оболонський трамвайний маршрут. Тому для його пуску були навіть спеціально закуплені найсучасніші вагони.
Для забезпечення перевезень населення Мінського району, яке стрімко збільшувалося, депо імені Леоніда Красіна (нині – Подільське) отримало з Чехословаччини велику кількість нових трамваїв Tatra T3. Завдяки цьому зчіпки з двох вагонів курсували новим маршрутом № 11 з часовим інтервалом у 3 хвилини, який лише трохи поступався інтервалу руху поїздів метрополітену. З урахуванням того, що Подольсько-Куренівською лінією у той період курсували ще кілька маршрутів, після пуску трамвая на Оболонь її пропускна спроможність виявилася фактично вичерпаною. Тому, щоб не перевантажувати подільську ділянку, маршрут № 11 було вирішено не продовжувати безпосередньо до Контрактової площі, а розмістити його кінцеву зупинку на вулиці Верхній Вал. Ця ідея була реалізована після невеликої перебудови рейкової мережі у цьому районі.
1986 рік – трамвай Tatra Т3 з причіпним вагоном на площі Дружби народів СРСР (нині – Оболонській)
Мінський район швидко розростався, тому невдовзі виникла потреба забезпечення і інших мешканців його нових мікрорайонів швидким сполученням із центральною частиною міста. Для цього було збудовано трамвайну лінію від вулиці Добринінської до вулиці Героїв Дніпра. Поряд з її перетином з проспектом Олександра Корнійчука (нині – Оболонським) було збудовано друге розворотне кільце на Оболоні. 1 липня 1978 року лінію було відкрито з одночасним пуском маршруту № 16 «Вулиця Семена Скляренка – проспект Олександра Корнійчука (нині – Оболонський)». При цьому для 16-го маршруту новий рухомий склад не закуповувався. Його обслуговували вже на той час «ветерани» київського рейкового транспорту – трамваї МТВ-82 та КТВ-55, які також курсували у парних зчіпках. 25 вересня 1978 року маршрут № 16 було продовжено від вулиці Семена Скляренка до Червоної (нині – Контрактової) площі.
Транспортне сполучення в Мінському районі повністю змінилося у 1980 році, коли в бік Оболоні було продовжено Куренівсько-Червоноармійську (нині – Оболонсько-Теремківську) лінію метро і відкрито дві станції – «Петрівка» (нині – «Почайна») та «Проспект Корнійчука» (нині – «Оболонь»). Завдяки тому, що остання була побудована поряд із трасою маршруту № 11 «Червона (нині – Контрактова) площа – вулиця Лайоша Гавро (нині – Йорданська)», кількість його пасажирів суттєво зменшилась. З цієї причини кількість вагонів на маршруті було скорочено вдвічі. У день відкриття двох станцій метро – 19 грудня 1980 року з'явився також третій оболонський трамвайний маршрут № 4 «Вулиця Лайоша Гавро (нині – Йорданська) – проспект Олександра Корнійчука» (нині – Оболонський). Укомплектували цей маршрут трамваями Tatra T3, які раніше працювали на маршруті № 11.
1978 рік – трамвай МТВ-82 з причіпним вагоном на розворотному кільці на вулиці Героїв Дніпра
Ситуація з транспортним сполученням на Оболоні вдруге сильно змінилася у 1982 році, після відкриття ще двох станцій метро – «Мінської» та «Героїв Дніпра». Як очікувалося, ця подія не мала вплинути на кількість пасажирів маршруту № 11, у той час як маршрути № 4 та № 16 переставали виконувати важливу зв'язувальну функцію між північною частиною Мінського району та Подолом. Закономірно передбачалося, що тепер пасажири використовуватимуть ці маршрути, переважно, щоб доїхати до станцій метро. У зв'язку з цим 10 листопада маршрут № 16 був значно вкорочений, а його кінцева зупинка виявилась перенесена зі станції метро «Червона (нині – Контрактова) площа» на вулицю Семена Скляренка. Менш ніж за рік – 1 липня 1983 року також через значне зменшення пасажиропотоку було ліквідовано маршрут № 25 «Вокзал – Пуща-Водиця».
Майже віковий період розвитку трамвайної мережі на території Оболонського району завершився наприкінці 1980-х років, коли було значно розширено тролейбусну мережу на Куренівці та в її околицях. У поєднанні зі скороченням кількості рухомого складу в депо імені Леоніда Красіна (нині – Подільському) це призвело до значного зменшення кількості вагонів на трамвайних маршрутах, які також стали курсувати з великими часовими інтервалами. Саме у цей період парні трамвайні зчіпки майже повністю зникли з вулиць всього правого берега. А поява на початку 1990-х років маршрутних таксі ще більше зменшила кількість пасажирів наземного рейкового транспорту. Цей час став найкризовішим в історії київського трамвая і ознаменувався великим скороченням загальної протяжності колій, яке, втім, не торкнулося території майбутнього Оболонського району.
1985 рік – трамвай Tatra Т3 на вже не існуючій зупинці поблизу Куренівського ринку
Складний період довжиною у більш ніж 3 десятиліття
Після здобуття Україною незалежності – станом на 1991 рік, територією сучасного Оболонського району проходили 5 трамвайних маршрутів, 4 з яких продовжують функціонувати і в даний час:
- № 4 «Станція метро «Героїв Дніпра» – вулиця Лайоша Гавро (нині – Йорданська)»;
- № 11 «Вулиця Лайоша Гавро (нині – Йорданська) – станція метро «Контрактова площа»;
- № 12 «Пуща-Водиця – станція метро «Контрактова площа»;
- № 16 «Вулиця Семена Скляренка – станція метро «Героїв Дніпра»;
- № 19 «Станція метро «Контрактова площа» – площа Тараса Шевченка».
1990 рік – трамвай Tatra Т3 маршруту № 4 на розворотному кільці на вулиці Героїв Дніпра
Нестандартний вид трамвайних маршрутів – так званий «піковий», був вперше запущений на території майбутнього Оболонського району 7 липня 1996 року. Ним став маршрут № 7 «Пуща-Водиця – площа Тараса Шевченка».
А у першій половині 2000-х років вже в офіційно утвореному Оболонському районі з'явився перший новий, але короткий маршрут № 11К «Вулиця Лайоша Гавро (нині Йорданська) – вулиця Семена Скляренка». У свою чергу, 27 травня 2006 року було закрито маршрут № 4 «Станція метро «Героїв Дніпра» – вулиця Лайоша Гавро (нині – Йорданська)» з одночасним пуском вздовж його траси тролейбусного маршруту № 44. У зв'язку з подальшим зменшенням кількості рухомого складу наприкінці першого десятиліття XXI століття на роботу в години пік перейшов маршрут № 11 «Вулиця Лайоша Гавро (нині Йорданська) – станція метро «Контрактова площа». З тієї ж причини 3 вересня 2012 року було закрито маршрут № 7 «Пуща-Водиця – площа Тараса Шевченка». 22 жовтня 2011 року трамвайний маршрут № 11 було знову переведено з пікового графіка на постійний рух, з одночасним закриттям короткого маршруту № 11К.
2007 рік – екскурсійний трамвай-кафе Tatra Т6 (єдиний вагон цієї моделі, який курсує маршрутами Оболонського району) на під'їзді до Пущі-Водиці
Всі фото: mashke.org/kievtram і pastvu.com
Лише 20 жовтня 2014 року в Оболонському районі з'явився перший повністю новий довгий трамвайний маршрут № 17 «Площа Тараса Шевченка – вулиця Лайоша Гавро (нині Йорданська)». 14 серпня 2017 року його продовжили від розворотного кільця на площі Тараса Шевченка до 14-ї лінії Пущі-Водиці. У свою чергу, 1 березня 2018 року від розворотного кільця на вулиці Семена Скляренка до Контрактової площі було продовжено маршрут № 16. Завдяки цьому в Оболонському районі з'явилися оновлені маршрути № 16 «Станція метро «Героїв Дніпра» – Контрактова площа» та № 17 «Пуща-Водиця – вулиця Йорданська». Всі маршрути Оболонського району продовжують обслуговувати чехословацькі трамваї Tatra T3, частину з яких було капітально відремонтовано на потужностях КП «Київпастранс» в якості альтернативи новим вагонам, на закупівлю яких у 1990-х та 2000-х роках не було коштів.
Перспективи
Хоча в середині 2010-х років столична влада нарешті почала оновлювати рухомий склад і навіть реконструювати деякі лінії, на жаль, все це поки що не торкнулося трамвайних мереж Оболонського району. Нові трисекційні трамваї польського і українського виробництва – Pesa та «Електрон» не можуть експлуатуватися на них через сильне зношення колій, які давно потребують капітальних ремонтів. Можливо, настане час, коли влада Києва почне серйозно розвивати наземний рейковий транспорт, як це відбувається в інших європейських країнах, де трамвай часто виконує функції «легкого метро». А пасажири користуються всіма його традиційними перевагами – окремими коліями, швидкістю та екологічністю.
Нові матеріали
Нове відео
Нове фото
