Лонгріди

21 травня 2015 року в Україні почав діяти «декомунізаційний пакет» з 4-х законів, спрямованих на ліквідацію ідеологічної спадщини радянського періоду історії. В одному з цих законів – «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», було прописано необхідність перейменування всіх географічних назв, які мають «комуністичне» походження. З цієї причини у 2014 - 2016 роках в Оболонському районі було змінено назви 12-ти вулиць, проспектів та площ. А після початку російсько-української війни, у 2022 - 2023 роках було перейменовано ще 11 топонімів.

«Оболонь» – футбольний клуб, який представляє Київ у професійному Чемпіонаті України з 2013 року. Ця команда, яка належить ПрАТ «Оболонь» та заснована її президентом Олександром Слободяном під назвою ФК «Оболонь Бровар», змінила на зелених полях перший ФК «Оболонь», повернувши найпопулярнішу у світі гру на «Оболонь-Арену» і ставши новим головним представником Оболонського району у цьому виді спорту.

Мурали – це вид монументального живопису на фасадах будівель та інших частинах архітектурних споруд. Подібні масштабні малюнки у техніці стріт-арт почали з'являтися в Києві в середині 2000-х років. Примітно, що один із перших великих київських муралів був створений у 2005 році саме в Оболонському районі. З того часу його вулиці прикрасили десятки таких творінь, які не просто завжди привертають до себе увагу, а й змінюють сприйняття навколишніх просторів.

У 1976 році на Оболоні – на вулиці Мате Залки (нині – Олександра Архипенка), 5, був побудований перший у тоді ще Мінському районі кінотеатр під назвою «Братислава». Його відкриття стало приємною подією для місцевих жителів. За квитками на сеанси завжди вишиковувалися великі черги, а сквер з фонтаном перед будівлею швидко став популярним місцем прогулянок і зустрічей. Все змінилося у 1990-х роках, коли через фінансові проблеми кінотеатр почали здавати в оренду і навіть закривали до проведення внутрішньої реконструкції на початку 2000-х років. Після цього він функціонував протягом майже десятиліття, а потім був знову закритий до нового періоду масштабнішої реконструкції, яка перетворила його на культурний центр.

Озеро Редькине – більш відоме під неофіційною назвою Міністерка, знаходиться у північній частині Мінського масиву і є продовженням каскаду озер системи Опечень. Розташоване між вулицею Богатирською, Великою окружною дорогою, територією державного комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» та кількома котеджними селищами, воно вважається однією з найчистіших водойм у столиці. При цьому, як і більшість озер Оболонського району, ця водойма з'явилася на карті Києва лише кілька десятиліть тому.

«Будівництво № 1», «Об'єкт № 1», підруслова залізниця, «сталінське метро» – все це назви недобудованих тунельних переходів в південній та північній частинах Києва, які мали з'єднати береги Дніпра в середині 40-х років XX століття. Завершити цей колосальний за технічною складністю та витратами проект завадила Друга Світова війна. А всі збудовані частини тунелів можна і сьогодні побачити в різних районах нашого міста, в тому числі, і поряд з Оболонською набережною. Процес будівництва Південного та Північного тунелів під Дніпром був надзвичайно трудомістким, що робить дуже цікавими його відомі технічні подробиці, зібрані порталом «Моя Оболонь».

Наприкінці 30-х років ХХ століття на оболонських луках розгорнулося масштабне та надсекретне будівництво об'єкта, рівень складності якого був величезним для свого часу. Тут мав з'явитися Північний тунельний перехід під Дніпром, який разом із аналогічним Південним тунелем у протилежній частині Києва дозволив би створити залізничне кільце, що надійно зв'язує обидва береги Дніпра. Цей грандіозний проект так і не був завершений, а в наші дні про його масштаби продовжує нагадувати бетонний кесон в урочищі Наталка – який став частиною історії спроби побудувати київські тунелі під Дніпром.

Північний мостовий перехід – це не просто важлива транспортна артерія столиці, що сполучає два береги Дніпра, а й унікальна для свого часу споруда, яка була створена справжніми професіоналами і просто талановитими людьми. Особисто з ними, а також з тривалим і складним процесом будівництва першого в СРСР однопілонного вантового мосту, відкритого 3 грудня 1976 року під назвою Московський, пов'язані цікаві і часом смішні історії, в яких відображені не тільки людські відносини, а й реалії своєї епохи.

3 грудня 1976 року відбулося урочисте відкриття Московського (нині – Північного) мостового переходу через Дніпро і Десенку, який з'єднав правий та лівий береги Києва. Це унікальне для свого часу інженерне творіння з'явилося завдяки роботі багатьох людей – науковців, проектувальників, архітекторів і будівельників. Протягом 8-ми років вони створювали шляхопровід, частиною якого став перший в СРСР однопілонний вантовий міст. Він буквально ширяє над дніпровськими водами, завдяки центральному прольоту без опор довжиною 300 м, який підтримують потужні троси, прикріплені до бетонного пілона заввишки 116 м, порівнянного з 35-поверховою будівлею.

Озеро Біле, також відоме як Центральне, є найменшим серед усіх оболонських озер, хоч так було не завжди. Але, в даному рідкісному випадку розміри не тільки не зменшують його унікальність, а й навіть збільшують її. Це стало можливим тому, що маленьке озеро Біле має велику та цікаву історію, а також приховує в глибині своїх вод щось таке, що відомо навіть не багатьом з тих, хто живе поряд з ним. Усі таємниці цієї особливої водойми та інші цікаві факти про неї зібрав портал «Моя Оболонь».