Поява на Оболоні нового житлового масиву

Після проходження всіх державних експертиз та остаточного затвердження проекту, у 1968 році на Оболоні закипіла робота. Зведення майбутнього житлового масиву почалося з колосального за масштабами намиву ґрунту і підняття його позначок до рівня, що не затоплюється при максимально можливому паводку. Для цього, на оболонських луках, уперше у величезних масштабах було застосовано метод освоєння річкової заплави за допомогою гідронамиву. З цією метою на Оболонь самоскидами привозили тисячі тонн піску та землі, формуючи великі піщані подушки, висотою до 5 метрів. При цьому загальний обсяг намитого ґрунту, приблизно, в 10 разів перевищив кількість, вперше у Києві у великих масштабах намитого на Русанівському масиві.

Зведення нового житлового масиву на намитому грунті у 1970-ті

Зведення нового житлового масиву на намитому грунті у 1970-ті

Фото: starkiev.com

Будівництво велося по-радянському «ударними» темпами, і незабаром на місці багатовікових заливних лук почали з'являтися перші контури нового столичного житлового району. І наприкінці 1970-х років Оболонь стала найбільшим масивом Києва. Її загальні розміри на той період склали: довжина вздовж Дніпра – 5 км, ширина у південній частині – 2,5 км, ширина у північній частині – 5 км. Поет Іван Драч, який побував на Оболоні в 1974 році, був настільки вражений розмахом робіт, що тут проводяться, а також археологічними розкопками на місці стоянок стародавніх людей, що написав вірш з такими рядками:

На Оболоні, в самім лоні,

Крокують крани буйнотонні

І ловлять ночами в долоні

Зірки.

На Оболоні – дух машини,

Дух цементу і дух ожини.

Там все натужиться, пружинить –

Бо час такий!

Зросли ж тут руси в завірюсі,

Чи ті, що потім вийшли в русів,

Випростовувались тут на лузі

Колись!

Перша половина 1980-х – великі порожні території в районі станції метро "Мінська", на яких у наші дні розташовані сучасні житлові будинки

Перша половина 1980-х – великі порожні території в районі станції метро "Мінська", на яких у наші дні розташовані сучасні житлові будинки

Фото: obolon.info

Перші мешканці вселилися у свої нові оболонські квартири у 1972 році, а перший житловий мікрорайон був повністю закінчений у 1975-му. На два роки пізніше – 1977-го було завершено будівництво зразково-показового 2-го мікрорайону поряд із озером Йорданським. Головними магістралями масиву стали: проспект Корнійчука (нині Оболонський проспект), проспект Героїв Сталінграда (нині - проспект Володимира Івасюка), а також вулиці Героїв Дніпра, Маршала Тимошенка, Маршала Малиновського (нині - Героїв полку Азов), Мате Залки (нині Олександра Архипенка), Лайоша Гавро (нині Йорданська), Зої Гайдай, Північна та Богатирська.

Основну частину житлової забудови радянського періоду на Оболоні було завершено до 1980 року. Здебільшого, тут було зведено 9 та 16 – поверхові, і рідше 12-поверхові житлові будинки, із найсучаснішими на той час плануваннями. В окремі промислові та територіальні зони були виділені підприємства, автопарки, станції технічного обслуговування, гаражі та інші подібні об'єкти. А система зелених насаджень виявилася сформованою з невеликих садів у мікрорайонах, пов'язаних пішохідними алеями з центральним парком культури та відпочинку, набережною Дніпра, а також штучними озерами.

Будівництво басейну «Чайка» (нині – фітнес-центр «Акваріум») біля озера Білого у другій половині 1980-х років

Будівництво басейну «Чайка» (нині – фітнес-центр «Акваріум») біля озера Білого у другій половині 1980-х років

Фото: starkiev.com

Практично водночас – у 1970 році почав забудовуватися Мінський масив, розташований поблизу однойменного шосе та площі Тараса Шевченка. Перші новосели заселилися у свої квартири тут уже у листопаді 1971 року. Основну його частину повністю завершили до 1977 року, а через десятиліття – у 1989-90 роках тут з'явився ще один мікрорайон, обмежений вулицями Бережанською та Петра Панча. При цьому характерною особливістю Мінського масиву стала велика кількість будинків з невеликими однокімнатними квартирами, кількість яких складала 37%. Також тут було зведено лікарняне містечко із станцією швидкої допомоги.

3 березня 1975 року, згідно з указом Президії Верховної Ради Української РСР на території Оболоні, була офіційно створена окрема територіальна одиниця – Мінський район. Така назва була обумовлена тим, що він знаходився в північній частині Києва, а дороги, що проходять тут, і зокрема – Мінське шосе (нині - Литовське шосе), вели у напрямку Білорусі. До складу нового району тоді увійшли – Куренівка, Пріорка, житлові масиви «Оболонь» та «Мінський», що будуються, а також острів Муромець з парком «Дружби народів», який, втім, у 1990 році відійшов до Деснянського району столиці.

Будівництво тунелів метрополітену у напрямку Оболоні на перешийку між озерами Йорданським та Кирилівським наприкінці 1970-х

Будівництво тунелів метрополітену у напрямку Оболоні на перешийку між озерами Йорданським та Кирилівським наприкінці 1970-х

Фото: livejournal.com

Щодо транспортного сполучення з рештою частин Києва, то в перші роки забудови добиратися на Оболонь було не дуже зручно. Мешканцям доводилося користуватись річковим трамваєм, а також міськими автобусами. Трохи пізніше з Подолу через Куренівку до Мінського району почав ходити трамвай, а 1980 року на Оболонь було продовжено Куренівсько-Червоноармійську лінію метро та збудовано станції «Петрівка» (нині - "Почайна"), а також «Проспект Корнійчука» (нині - «Оболонь»). Через два роки було здано ще дві станції метрополітену – «Мінська» та «Героїв Дніпра».

Питання транспортних зв'язків Оболоні та інших правобережних районів Києва з лівим берегом столиці було вирішено у 1976 році завдяки завершенню будівництва Московського мостового переходу (нині - Північний міст). Він з'єднав береги річок Дніпро та Десенки, а також став справді революційною спорудою для свого часу. Цей вражаючий вантовий міст втілив європейський досвід зведення широких підвісних транспортних об'єктів з великими прольотами. Творіння київського інженера Георгія Борисовича Фукса має висоту 119 метрів, довжину 816 метрів, ширину 13 метрів і 300-метровий проліт без опор, на той час - рекордний для СРСР і один із десяти найбільших у світі.

Кінець 1970-х - новий Московський міст та вид на Мінський район

Кінець 1970-х - новий Московський міст та вид на Мінський район

Фото: starkiev.com

Унікальність тепер вже Північного мосту полягає у кількох сміливих конструкторських рішеннях. Головне нововведення київських інженерів полягало в заміні залізобетонних плит, що знаходяться під його покриттям, на металеві, що мають гнучкість. Всередині пілона є порожнини, що дозволяють обслуговуючому персоналу підніматися до верхньої частини. А величезний проліт на вазі підтримують ванти - скручені троси, кожен з яких складається з 91-го оцинкованого дроту діаметром 5 мм, які виготовляли безпосередньо на місці будівництва. До цього дня цей міст залишається однією з найважливіших транспортних артерій Києва.

1985 року на Дніпрі в районі Оболоні було відкрито яхт-клуб, у якому вітрильним спортом можуть займатися дорослі та діти. Вихованці цієї спортивної школи багато разів ставали призерами та переможцями в українських, а також світових змаганнях з яхтингу. Тим часом Мінський район став одним із найзеленіших, затишних та красивих районів столиці. Незважаючи на це, час його подальшого розквіту був ще попереду – свого «елітного» статусу Оболонь набула вже після здобуття Україною незалежності 1991 року.

Сучасний яхт-клуб «Оболонь» на березі затоки Собаче гирло

Сучасний яхт-клуб «Оболонь» на березі затоки Собаче гирло

Фото: yahtclub.kiev.ua


НАСТУПНИЙ МАТЕРІАЛ:

Оболонь у наші дні