Оболонь у період СРСР
У 30-ті роки XX століття в СРСР почала реалізовуватись масштабна військова програма, яка торкнулася й території Оболоні. У 1936 році під Києвом добігало кінця будівництво столичного укріпрайону до складу якого входили потужні бетонні доти, військові склади та командні бункери. Однак ці могутні укріплення не могли захистити від повітряного удару два головні київські залізничні мости. Саме тоді радянське керівництво прийняло рішення побудувати у місті два унікальні та рекордні за ступенем складності об'єкти – залізничні тунелі під Дніпром.
Схема наземно-підруслової залізниці, яка мала бути побудована у Києві до середини 1940-х років
Фото: razvedka-vmf.kiev.ua
В офіційних документах Північний та Південний тунельні переходи фігурували як «Будівництво №1» та мали найвищий статус секретності. На їхнє спорудження було кинуто величезні сили та кошти – під час максимальної активізації будівельних робіт над підземними переправами працювало до 20 тисяч осіб. Роботи було розпочато 1939 року, а їхнє завершення передбачалося 1944-го. Проте Друга Світова війна, що дістась Києва в 1941 році, обірвала зведення грандіозних споруд.
Відповідно до проекту, Південний перехід мав простиратись від Осокорків до Жукова острова, а Північний – з Оболоні до Вигурівщини (Троєщини). Досі про масштабну ідею радянських часів на Жуковому острові нагадує величезний наземний тунель, що йде в дніпровські води. А на Оболоні безмовним свідком цієї забудови залишився вражаючих розмірів бетонний кесон в урочищі Наталка. Ця багатотонна конструкція мала опуститися під землю за допомогою виїмки розмоченого ґрунту з-під її основи, а потім передбачалося розпочати горизонтальну проходку під руслом Дніпра.
Кесонно-тунельна секція в урочищі Наталка поряд з Оболонською набережною
Фото: railwayz.info
Але цим планам не судилося збутися. Добудувати тунелі завадила Друга Світова війна, а після її завершення влада вважала за недоцільне продовжувати їх зведення. Однак досвід, який був набутий під час реалізації цього найскладнішого проекту, став у нагоді пізніше при будівництві метро в Києві. А могутній бетонний кесон став однією з найцікавіших та найнезвичайніших пам'яток Оболонського району.
На цьому знімку, зробленому в середині 1960-х років, видно, що всього півстоліття тому, як і протягом багатьох століть, Оболонь була суцільними просторими заливними луками
Фото: livejournal.com
Після звільнення Києва від нацистської окупації 1943 року розпочалося активне відновлення столиці Української РСР. Незважаючи на величезні руйнування, що спіткали його за два роки війни, завдяки самовіддачі та героїчним зусиллям його мешканців, стародавнє місто на берегах Дніпра знову відродилося у досить короткі терміни. Однак у наступні десятиліття однією з найбільших проблем столиці республіки була нестача житла для її громадян.
Першою відповіддю на гостру житлову проблему стало масове зведення так званих «хрущовок» - панельних або цегляних 2-5-поверхових будинків, де багато киянів вперше отримали окремі квартири. Проте потреба у житлі була досить високою, враховуючи те, що населення Києва поступово зростало. Така ситуація була врахована владою у новому генеральному плані розвитку міста 1967 року, який передбачав будівництво нових «спальних» районів, одним із яких і стала Оболонь.
Один із перших вражаючих проектів забудови Оболоні, який, на жаль, не був реалізований
Фото: kiev.vgorode.ua
Над проектом будівництва нового житлового масиву на півночі Києва працювала група найкращих спеціалістів державного підприємства «Київпроект», серед яких були архітектори І. Г. Веримовська, Г. М. Слуцький, Н. І. Кульчицький, Л. І. Філенко, З. Г. .Хлєбнікова, Ю. А. Паскевич та інженери С. П. Дудник, А. С. Штекель, В. С. Коваль, Н. А. Закржевська. Всі вони чудово впоралися із цим непростим завданням, завдяки чому на заливних луках Оболоні з'явився один із найкрасивіших у столиці житлових масивів площею 3 мільйони квадратних метрів.
Враховуючи особливості оболонських територій, які щорічно затоплюються весняними паводками, першим завданням для інженерів була розробка надійного захисту нового району від розливів Дніпра. Для цього вони вирішили підняти берегову лінію на 4-5 метрів, додатково зміцнивши її бетонними плитами. Крім того, команда авторів проекту взяла до уваги близькість масиву до потенційно небезпечного Київського водосховища, яке знаходиться на височині по відношенню до Оболоні. Передбачалося, що навіть у разі руйнування греблі Київського моря, висота першої хвилі, яка дійде до території району, не перевищуватиме одного метра, а надлишкові маси води зійдуть за максимально короткий час.
Намив піску перед початком будівництва нового житлового масиву на Оболоні
Фото: скриншот с видео из Центрального архива кинофотодокуметов
При плануванні житлової забудови архітектори та інженери відмовилися від традиційного перехресного розташування вулиць на користь особливої – стільникової форми мікрорайонів. У кожній такій «соті» було передбачено будівництво шкіл та дитячих садків, магазинів та універсамів, спортивних майданчиків та скверів, а також багатьох інших об'єктів, необхідних для зручності мешканців. У місцях перетину основних магістралей Оболоні було спроектовано кругові розв'язки, завдяки яким відпала необхідність встановлення світлофорів, а транспорт не накопичується при під'їзді до перехресть. А деякі авторозв'язки були одразу заплановані дворівневими. Завдяки унікальним нововведенням та продуманості проекту, у 1981 році група його творців була нагороджена премією Ради Міністрів СРСР.
Плани нових житлових масивів Києва – «Оболонь» (вище) та «Мінське шосе» (нижче). Цікаво, що на цих перших замальовках у половині майбутніх мікрорайонів присутні озера, які мали формувати комфортний мікроклімат для їхніх мешканців.
Фото: Моя Оболонь
НАСТУПНИЙ МАТЕРІАЛ:
Поява на Оболоні нового житлового масиву
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ:
Секретні тунелі під Дніпром – подробиці будівництва. Частина 1
Секретні тунелі під Дніпром – подробиці будівництва. Частина 2
Секретні тунелі під Дніпром – подробиці будівництва. Частина 3
Секретні тунелі під Дніпром
Нові матеріали
Нове відео
Нове фото
