Туристско-краеведческое и экскурсионное рекогностирование улицы Оболонская набережная

1. Главная
2. Лонгриды
3. Туристско-краеведческое и экскурсионное рекогностирование улицы Оболонская набережная

Оболонская набережная, безусловно, является одним из самых красивых мест Киева. Но большинству киевлян и гостям столицы она известна только как улица с отличными видами на днепровские берега, где можно приятно провести время. Тем не менее, реальный потенциал Оболонской набережной, не только как места отдыха, но и как большого туристического пространства, намного больше. Доказательством этого является профессиональная работа на данную тему, которая стала результатом длительных исследований историка Зинаиды Шевченко. Ознакомиться с ней на украинском языке можно эксклюзивно на портале «Моя Оболонь».

Зинаида Шевченко

Туристсько-краєзнавче та екскурсійне рекогностування вулиці Оболонська набережна міста Києва

Променадні пішохідні рив’єри є особливо популярними  місцями із туристською привабливістю у світі, а особливо у Європі. Це Лазурна Рив'єра на південно-східному узбережжі Франції, Ядранська та Будванська Рив'єра на Балканах, що простягається суходолом від Чорногорії до Хорватії, Юрмальська Рив'єра у Балтії (Латвія), Венеціанська, Генуезька та багато інших. Із середини 2000-х рр. відповідний популярний статус набуває Оболонська Набережна або Києво-Оболонська Рив’єра. До речі рив’єра – це вузька полоса суходолу, що простягається на багато кілометрів уздовж акваторій річок, озер чи морів, на якій розташовуються популярні розважальні, рекреаційні та туристські об’єкти із розгалуженою мережею організацій дозвільних, готельно-ресторанних та екскурсійних послуг.

З точки зору краєзнавчої науки Оболонська набережна є малодослідженою та маловивченою. Значна кількість скульптурних пам’яток виникає і зникає хаотично, але це не зменшує її туристський потенціал. Виникає нагальна потреба комплексного історичного, географічного, топографічного та екологічного вивчення вулиці з метою каталогізації, картографічної реєстрації та створення рентабельного бізнес-продукту – туристської карти вулиці, основне призначення якої стане – проектування нових ексклюзивних екскурсійних маршрутів набережною.

Робота виконана в рамках науково-дослідної теми «Соціогуманітарний простір м. Києва: стан та перспективи».

Інформація про об’єкт дослідження представлена в основному популярними Інтернет-публікаціями на краєзнавчих сайтах «Захоплююча Оболонь» [1], «Захоплюючий Київ» [2], Інтернет-журналі «Моя Оболонь» [3] та авторськими туристичними путівниками М. Кальницького та В. Киркевича «Семь прогулок по столице Украины» [4] и «Прогулянка Києвом: історія, пам’ятки, поради туристу» [5]. Інформацію про археологічне минуле місцевості можна знайти в працях А. М. Шовкопляс, де висвітлюються унікальні пам'ятки давніх та ранньосередньовічних слов'ян на території долини р. Дніпро Оболонського району [6]. Також до аналітичного матеріалу необхідно залучати художні твори про місцевість, а саме картини В. Тітуленка «Вечір на Оболоні», «Знову квітнуть каштани» [7], С. Світославського «Розлив Дніпра на Оболоні» [8], де зображені урочища, що були на місці сучасної рив’єри.

Оболонська набережна з точки зору історичного та географічного краєзнавства, залучення об’єктів набережної в міський туристичний та рекреаційний простір вивчена недостатньо. Досі не складено жодного детального плану розташування об’єктів історико-культурної спадщини, не виявлено прокладених туристсько-екскурсійних маршрутів, не знайдено повного опису дизайну природного та урбаністичного ландшафту.

На сьогодні не створений фотокаталог із координатною прив’язкою пам'яток історії та культури вулиці: ексклюзивні будинки, культові споруди, мистецькі інсталяції, пам’ятники та скульптури, орієнтаційні (навігаційні) споруди.

Відсутній систематизований узагальнюючий картографічний матеріал, який необхідно імпортувати до туристичних та краєзнавчих геопорталів GoogleMap, GoogleEarth, OpenStreetMap, WikiMapia тощо з метою популяризації та розширення туристичної привабливості і масштабування краєзнавчої вивченості території столиці України.

Необхідно розробити методику історико-краєзнавчого рекогностування туристичної вулиці, алгоритм складання пікетажного рекогностувального журналу і розробити сам журнал, виходячи з того, що дослідження туристсько-краєзнавчої топографії вулиці Оболонська набережна м. Києва є спеціалізованим краєзнавчим дослідженням, що включатиме польові історико-географічне та екскурсійно-краєзнавче рекогностування місцевості, визначення архітектурних стилів споруд побутової та культової архітектури, аналіз фотографічних та художньо-ілюстративних матеріалів. Результат наукових досліджень – це  складання картосхеми розміщення історико-культурних, еколого-рекреаційних та туристських об’єктів вулиці.

На території міста Києва нараховується 1483 вулиці, 425 провулків, 32 проспекти, 54 площі, 19 бульварів, 13 узвозів, 2 тупики, 5 доріг, 11 шосе, 2 алеї, 8 проїздів та 3 набережні: Дніпровська, Русанівська та Оболонська [9]. Всі три є туристично і рекреаційно привабливими територіями.

Оболонська набережна є наймолодшою і найбільш сучасною з точки зору кількості пам’яток історії, мистецтва, архітектури та скульптури. Сучасну назву набережна отримала у 2003 р. [10], хоча побудована була у вигляді семиметрової захисної протипаводкової дамби у 1970-х рр. Проект організації і впорядкування територій природного та антропогенного ландшафту був затверджений у 2000 р. На той час набережна була захаращена будівельним і побутовим сміттям, береги заток Наталка та Оболонь у переважній більшості були недоступними до масового відпочинку: великі скупчення каменів, база розгрузки щебінки, труби насосних станцій тощо.

Оболонська набережна є пішохідною трасою на двох ярусах та двох розгалуженнях, закільцьованих навколо ур. Наталка доріг. Верхній ярус пролягає безпосередньої на протипаводковій дамбі від вул. Прирічна біля ансамблю Покровського собору. До нижнього ярусу із залізобетонною набережною, яку омивають дніпровські води, веде пандусовий узвіз, який переходить до широкої прибережної зони та шляхопроводу, який прямує до парку «Наталка». Завершенням набережної вважається фонтан саду каменів неподалік Московського мосту. На сьогодні, загальна протяжність складає понад два кілометри. Хоча до простору набережної також можна додати маршрут, який веде на Північ уздовж затоки Собаче Гирло до повороту, що прямує затокою Верблюд (Лукове) біля тупика тролейбусного кільця на вул. Північній. Загальна довжина туристичного маршруту сягає чотирьох кілометрів.

Дослідження необхідно проводити із Півночі на Південь за методиками туристсько-краєзнавчого рекогностування топографії місцевості. Для реалізації відповідного дослідження необхідно розробити відповідну методику і термінологічний апарат, яким будемо маніпулювати.

Рекогностування – визначення німецького лінгвістичного походження «rekognoszierung», від лат. «recognosco» – оглядаю, обстежую. Це методика експедиційного (польового, топографічного) візуального, описового, картографічного (у середовищі відкритих геоінформаційних систем, на кшталт Maps.Me) та інструментального за допомогою супутникового навігатора чи гаджет-додатку GPS Status Professional визначення географічної локалізації унікальних об’єктів природних ландшафтів та міського середовища, що мають значний потенціал можливості включення у рентабельні (економічно вигідні з точки зору фінансового обгрунтування) екскурсійно-туристські маршрути.

Ширина рекогностувального маршруту (пікетажного журналу) дослідження Оболонської набережної коливається від 10 до 100 метрів від осьової лінії набережної (її центру) і призначається для охоплення всіх без виключення інсталяцій та інших об’єктів арт-мистецтва, а також організацій сфери дозвілля та обслуговування.

Початковим (вихідним або реперним) пунктом туристсько-краєзнавчого і передекскурсійного дослідження топографії Оболонської набережної є ансамбль Покровського собору, до якого веде Дорога до Храму, яка є офіційним входом на вул. Оболонська набережна. Зустрічають на цій Дорозі до Храму статуї євангелістам: справа Марк та Матвій, зліва – Лука та Іоана.

Соборний ансамбль почав будуватися у 1993 р. за проектом В. Ісака та І. Авдєєва, однак незабаром будівельні роботи були припинені, оскільки початковий проект не відповідав традиційній формі православного храму.

Перша Літургія із закладанням наріжного каменю та хресту була відслужена на свято Покрова у 1993 р. Закладний хрест не завжди був на одному місці. З 1993-2005 рр. від розташовувався безпосередньо у дороги Оболонської набережної, потім був перенесений у подвір’я соборного комплексу, де знаходиться по теперішній час.

У 1994-1996 рр. силами прихожан під керівництвом настоятеля Покровської парафії протоієрея Миколи Терещука, без участі професійного архітектора, поруч з недобудованою церквою спорудили так званий Малий Покровський храм (сучасна церква-дзвіниця). Він був освячений восени 1996 р. Блаженнішим Митрополитом Володимиром (Сабоданом). 17 ікон для храму надала Київська митниця. У 1995 р. храм був освячений архієрейським чином. Церква-дзвіниця була сильно перебудована. У період 1995-2015 рр. вона мала вигляд трьохярусної церкви з металевою сріблястою цибулястою банею російського архітектурного стилю.

У серпні 1997 р архієрейським чином освячено місце під будівництво Покровського собору і розпочато будівельні роботи, які були завершені у 2016 р. У збудованому соборі влаштовані 4 престоли: в честь Покрова Божої Матері, Свт. Миколая, Св. Блгв. кн. Олександра Невського і Мч. Віктора. До речі в церковній архітектурі кількість бань відповідаю кількості престолів храму [11].

На 2017 р. повний комплекс сакральних споруд складається із власне п’ятибаного собору у неовізантійському стилі, церкви-дзвіниці у шатровому готичному стилі, каплиці-хрещальні, надбрамних та мурових церковних бань. Мури собору та дзвіниці прикрашені мозаїками на біблійну тематику.

Каплиця-хрещальна взагалі виникла випадково. Її були вимушені збудувати з великої бані, що повинна була стати центральною конструкцією Покровського собору, але не підійшла за монтажними параметрами і архітектори вирішили поставити баню на колонні основи і перетворити її на хрещальну каплицю.

На Оболонській набережній, біля Покровського храму, щорічно в день Богоявлення (Водохреща) проводиться освячення вод Дніпра.

Поряд із культовою спорудою на похилій частині набережної локалізовані три геральдичних мурала: Національного Прапору України та Етнонаціонального прапору кримськотатарського народу із зображенням Гербу кримських татар «тарак-тамги», які були написані у період двох літніх періодів поспіль 2014-2015 рр. 17 червня 2017 р. був намальований третій і найбільший прапор-мурал Європейського Союзу. Нижче муралів розташовується рекреаційна пляжна зона набережної, яка у вечірні часи перетворюється у простори релаксу із мозаїки пуфів для відпочинку, що улаштовані найближчими кав’ярнями та ресторанними закладами. Протягом 2003-2012 рр. тут проводився міжнародний арт-фестиваль скульптур з піску.

Уздовж ресторанних закладів на верхньому ярусі можна знайти інсталяції героїв національного фольклору та епосу: Котигорошку (у літописах – Добрині Микитовичу Кожум’яці) з булавою, який переміг Змія Горинича та золотій рибці, що виконує бажання. Є скульптура родині собак ретриверів із постаментним написом: «Собаки – кращі за нас: цінують вірність і ніколи не забувають тих, кого люблять». Остання арт-інсталяція «Пам’ятник Сонцю» або «Людина, що світиться», встановлена у 2016 р.

В даній частині вулиці знаходяться два архітектурних домінанта набережної та усієї північної частини столиці – це хмарочоси-близнюки, що є віддаленими копіями башт-близнюків у Нью-Йорку, які були зруйновані терористами 11 вересня 2001 р. Вони були збудовані на честь цих відомих американських будівель. Неподалік від башт-близнюків знаходиться будинок із муралом, що демонструє алтарний комплекс собору Св. Софії м. Києва. У подвір'ї хмарочосів на стіні встановлена меморіальна пам’ятна дошка Заслуженому будівельнику України Михайлу Загородньому.

На набережній присутні також інсталяції на річково-морську тематику. Так, біля входу до одного із ресторанів встановлені морські якорі та фонтани, один з яких, що розташовується біля Центру творчості юнацтва «Сфера» має назву «Водолій» із відповідною стилізованою скульптурою персонажу астрологічного зоряного зодіаку. І це не єдина пам’ятка вулиці, що присвячена зоряному небу. Поряд із закладом локалізовані п’ять панно на релігійно-історичну тематику та гербова інсталяція на тему «Україна славетна». У прямій видимості від панно збудована дерев’яна каплиця «У родах помічниця», біля пологового будинку. Також необхідно зазначити, що в пікетажній близькості від набережної знаходиться наріжний камінь в ознаменування роботи в Оболонському районі міжнародних молодіжних волонтерських організацій, який знаходиться у дворі ЖК «Оболонські Липки».

На нижньому (прирічному) ярусі, на Південь від тренажерного комплексу, встановлена галерея скульптур, що були змонтовані протягом 2003-2004 р. на сюрреалістичну тематику. Творчим продовженням скульптурних композицій стала Алея муз, що складається із дванадцяти скульптур. Автор і меценат проекту, народний архітектор України В. Ісак, автор ідеї, народний артист України М. Чембержі, скульптори: В. Шевченко, І. Шестопалов, А. Балок, О. Леонов та В.Бородай. Планувалося збудувати маяк у цілях навігації, тому що водні простори  проглядаються з нижнього ярусу вулиці до гирла р. Десна.

Далі експедиційне рекогностувальне дослідження поділяється верхнім та нижнім ярусами. На верхньому ярусі набережної, за елітними котеджами побудованого дипломатичного містечка Посольства Держави Кувейт з ацтекськими колонами розміщується будівля Дитячої академії мистецтв із цілими ансамблями скульптурних композицій «Гармонія», але найцікавішим об’єктом є географічний знак із координатами центру території академії, який орієнтований за сторонами світу із демонстрацією троянди вітрів.

Географічні орієнтаційні знаки і надалі зустрічаються по ходу рекогностувального маршруту. Неподалік від спортивної споруди гольф-центру, що є центральним об’єктом елітного відпочинку на Оболонській набережній, який розташовується одночасно на обох ярусах, знаходимо флюгер-орієнтир, який вказує напрямки руху повітря відповідно до сторін світу. Флюгери із кованками на різні фантастичні теми зустрічаються практично на всіх баштах висотних будинків та більшості котеджів рив’єри.

Не меншу мистецьку значимість мають громадські (інформаційно-довідкові) картографічні зображення-мурали, а саме: карта України із геральдичними зображеннями країв України, до якої ведуть сходи, що розмальовані українськими етнічними візерунками. До речі, всі відповідно описані об’єкти в історії науці називаються туристичними ландмарками.

Ландмарк (слово німецького походження, що складається із двох значень «land» – земля, територія, ділянка та «mark» – знак, маркер, споруда і у дослівному перекладі означає «орієнтир») – антропогенний або природний геопросторовий координований, домінуючий в природному чи техногенному ландшафті об’єкт, який має яскраві кольорові відміни на тлі іншого середовища, структуру, що виокремлюється у складі інших конструкцій, будівель чи ансамблів і використовується в цілях навігаційного орієнтиру, знаку попередження особливих географічних зон і територій активного природокористування або туризму, є центром чи знаком державної планово-висотної мережі або відіграє функції географічного пам’ятника історії, географії та туризму. Мають розгалужену класифікацію, але домінують з них геодезичні (орієнтаційні географічні знаки) та картографічні [12].

Домінантний туристичний ландмарк – геодезичний, збудований на даху хмарочосу біля парадного входу до реконструйованого парку «Наталка» і має вигляд топографічної піраміди – координатного центру, що використовується у інженерно-геодезичному забезпеченні планування міської забудови, а також використовувався і при проведення рекогностування. Він використовувався під час будівельних робіт, формуванням особливої мережі – міської полігонометрії, а після був перетворений у визначний арт-об’єкт. До речі, такі знаки бувають у вигляді складних конструкцій, як цей, так й непомітний наземний. Такий ексклюзив був знищений, коли мостили вулицю плиткою. Він був на дамбі навпроти заднього фасаду інститутів археології та гідробіології НАН України, які є науково-дослідними центрами Оболонської набережної, з яких панорамний вид безпосередньо виходить на рив'єру.

За адресою, вулиця Оболонська Набережна, 15 корп. 4 розміщується туристсько-метеорологічний ландмарк – декоративний газон із флюгером, що переставляє собою міні-пагоду із позначеннями сторін світу та флюгером у вигляді астрологічного знаку зодіаку – стрільця. Він був улаштований у середині 2010-х рр. дизайнерською майстернею, що знаходиться поруч. У тому ж подвір'ї знаходиться скульптурна інсталяція – бронзова скульптура глобуса-мандрівника, т.з. пам’ятник географам-краєзнавцям.

Розташування будинку із пірамідою – є центром сходження двох туристичних маршрутів верхнім та нижнім ярусом. Напівдамба, що відходить від будинку із ландмарком прямує до сталінського кесону-метро, що є найбільш цінною історико-фортифікаційною спорудою Оболонської набережної. Це ділянка від гольф-клубу до так званого сталінського метро – бетонного кесона. Так називається наземна частина підводного тунелю, який повинен був пролягати під Дніпром. Конструкція  у формі труби висотою 17 м, довжиною 52 м. Очікується виділення бюджетних грошей на часткову його реконструкцію. Труба повинна стати відкритим для людей комплексом. Тому потрібні ретельні дослідження, щоб вирішити, що саме з нею робити. Об'єкт природно має історичну цінність. Раніше були чутки, що його хочуть пофарбувати в жовтий колір і відкрити ресторан.

Труба або кесон – це один з об'єктів незавершеного комплексу залізничних тунелів під Дніпром на півночі і півдні столиці. Їх зводили в 1930-1940-х для дублювання залізничних мостів в рамках створення міського укріпленого району. У документах будівництво відомо як «Об'єкт № 1», у народі – «Сталінське метро». На північному тунелі, в районі Оболонської набережної, побудували тільки кесон. Він повинен був опускатися на глибину, під Дніпро. Усередині такої труби може проїхати поїзд. Об'єкт №1 за радянських часів був засекречений. Переважну частину документів зберігають у Москві, в Києві їх незначна частина. Сьогодні труба не має ніякого статусу. Для її збереження, в першу чергу, необхідно зробити об'єкт пам'яткою науки і техніки. Що далі – питання дискусійне. Можливо, створити оболонський філіал музею Київського укріпрайону. У долині між дамбою та кесоном вже два роки поспіль функціонує літній кінотеатр.

Протягом 1999-2009 рр. на місці сучасних дитячих атракціонів та літнього кінотеатру функціонував Шоу-парк «Золоті ворота», колись дуже улюбленого місця серед киян. Побудували його в липні-серпні 1999 р. тоді ще на пустирі урочища «Наталка». Комплекс був величезним: сцена шириною 54 метри, а висота конструкцій 27 метрів, зовні схоже на дерев'яну церкву Богородиці на Золотих воротах часів Київської Русі (справжня копія пам’ятки, що в центрі Києва), також тут були місткі трибуни на 2060 місць. Тут проводили екстрім-шоу, лицарські турніри, циганські фестивалі, рок-концерти, також це був містечко для ковалів та лозоплетіння. У 2005-2009 рр. фестивалі не проводилися, споруда почала руйнуватися і була знесена міською владою під проект будівництва аквапарку у 2014 р. Але від ідеї відмовилися і вирішили створи природно-ландшафтний пару «Урочище Наталка».

Природно-рекреаційний ландшафт надзвичайно різноманітний. На День Києва у травні 2017 р. був відкритий ландшафтний парк «Наталка» (нижній ярус) із трьома альтанками, обладнана зоною відпочинку гирло колектору літописної річки Сетомль, що є, за деякими припущеннями, одним із рукавів славнозвісної р. Почайна. Річку можна побачити у підніжжі нової альтанки, з якої відкриваються краєвиди на затоку Наталку із Московським (Північним) мостом. Біля входу встановлений також картографічний ландмарк (картосхема) території відновленої екозони.

Оболонська набережна м. Києва – є бальнеологічним курортом. За адресою, Оболонська набережна, 11 побудована соляна печера із властивостями лікування органів дихання, шкіри та відновлення нервової системи.

Завершальним етап рекогностування проходить у так званій «Оазі». Це насамперед: лабіринт бажань, огляд церкви на даху, альтанка із луною, церква Різдва Христового та Сад каменів. До 2014 р. в одному із прилеглих будинків розташовувався музей «Квартира до гори», яка переїхала до ТРК «Блокбастер».

Близько багатоповерхового житлового будинку № 7 на Оболонській набережній знаходиться незвичайний лабіринт під назвою «Подорож в себе». Його головна місія, за словами екскурсоводів туристичної агенції «Цікавий Київ» – допомогти городянам знайти відповіді на важливі питання особистого характеру. Пройтися по ньому безкоштовно може кожен бажаючий. Щоб зробити цю подорож, необхідно подумки сформулювати питання і не поспішаючи пройтися по стежці лабіринту. Місцеві жителі запевняють, що кожен, повернувшись з нього, знаходить відповіді. Подейкують, що лабіринт прокладений на місці з особливою енергетикою, яка і допомагає відшукати в собі відповіді на самі підступні запитання. Поряд з лабіринтом на паркані причеплені два стільчика для закоханих. Це новітня інсталяція датована серпнем 2016 р.

Неподалік від лабіринту на одному з недобудованих невеликих об'єктів місцеві жителі розмалювали стіни, де зобразили церковні куполи київських святинь. Це мурал на недобудованій станції «Київводоканалу» біля церкви Різдва Христового, який  демонструє основні туристичні об’єкти міста: центральний залізничний вокзал, відомі сакральні споруди, монументальні скульптури, що є туристичними домінантами столиці: «Батьківщина-Мати», дзвіниці Софійського та Михайлівського монастирів та Лаври. Колектор був добре вивчений і доведено за проектними картами та технологічними схемами, що цей недобудований кесон збудований над колектором одного із рукавів русла р. Почайни – струмка Сетомль. Наприкінці 2017 р. відповідний гідротехнологічний та арт-об’єкт був демонтований в цілях реконструкції ділянки парку «Наталка» та побудови пандусу.

Самий унікальний та ексклюзивний об’єкт на Оболонський набережній, якого немає в жодній країні Європи – це церква на даху житлового будинку. Храм облаштований в двоповерховій квартирі на верхньому поверсі елітного будинку, над якою ще була зроблена надбудова. Будівництво почалося в середині 2010 р. і завершилося у  червні 2012 р. Власник квартири створив в ній церква в пам'ять про загиблу доньку. Храм діючий, в ньому звершує богослужіння священик Української Православної Церкви.

Однією з найцікавіших серед нових церков Оболоні є церква Різдва Христового. За словами головного архітектора храму Валентина Ісака, місце розташування церкви обрано не випадково – разом з Покровським собором вони відкривають протилежні сторони нового мікрорайону, як би благословляючи цю місцевість.

Архітектура храму відрізняється від традиційних православних церков – а вона виконана в стилістиці оточуючих її новобудов, хоча всередині повністю відповідає православним канонам. Це зроблено для того, щоб храм разом з сусідніми будинками створював єдиний цілісний комплекс. Оболонський храм –  яскравий приклад сучасного архітектурного стилю і давніх традицій храмобудування. Проектування і будівництво церкви тривали в 2003-2008 рр., практично одночасно з будівництвом житлового мікрорайону. 5 січня 2008 року, напередодні престольного свята Різдва Христового (7 січня), храм освятив Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан). Про цю подію в історії храму нагадує ікона Пресвятої Трійці, подарована Митрополитом.

Головною прикрасою фасаду є керамічна ікона-панно «Різдво Христове» розміром 38 м2. Її автор – народний художник України Л. Мєшкова, чиї роботи відомі далеко за межами нашої країни. Унікальними для Києва є сім скляних куполів синього кольору, які підсвічуються в темний час доби. Така яскрава деталь дозволяє бачити храм з лівого берега Дніпра. Над входом в храм знаходиться дзвіниця з електронним управлінням дзвонів. Протилежну від входу в храм стіну прикрашає металева ікона Пресвятої Богородиці з Немовлям Ісусом Христом. Сама споруда містить дві церкви: верхню в честь свята Різдва Христового і нижню в ім'я святого мученика Валентина – небесного покровителя архітектора і організатора храмового комплексу.

Усередині храм має форму кола. Його стіни прикрашають багаті розписи, які виконав художник І. Балдуха. У купольної частини зображений Ісус Христос в оточенні ангелів та архангелів. Нижче по периметру ярусу написані слова молитви «Отче наш». Окрасою храму є дивовижної краси іконостас, вирізаний з індійського білого мармуру. Склепіння нижнього бокового вівтаря також прикрашає зображення Ісуса Христа, однак тут його оточують зображення чотирьох апостолів-євангелістів. Іконостас не такий пишний, як у верхньому храмі, але так само гарний і заслуговує на увагу прихожан. У нижньому храмі крім богослужінь також проводяться заняття недільної школи. Головною святинею храму є ковчег із часточками мощей Києво-Печерських святих. Завдяки вдалому місцю розташування і красі храм Різдва Христового за недовгі роки свого існування став популярним місцем для проведення обрядів вінчання [13]. Поряд із церквою побудована музикальна альтанка із луною, що може бути місцем проведення симфонічних фестивалів та конкурсів на набережній.

На узбережжі затоки Наталка біля Московського (Північного) мосту розташувався невеличкий парк, площею 0,35 га. Унікальна зона для відпочинку споруджена по сусідству з двома висотними сучасними будинками «вітрилами», що є копіями відомого готелю Будж Аль Араб у м. Дубаї Об’єднанні Арабські Емірати. Сквер спроектований у формі вітрила і іменується «Садом каменів», про що інформує відповідний інформаційно-довідковий наріжний камінь при вході до рекреації. Таку назву він отримав завдяки множинним кам'яним спорудам і вимощених каменем доріжках. У сквері поставлені 24 високі базальтові кам'яні колони і 5 штучних, кілька бронзових скульптур різноманітних звірів, птахів та персонажів епосу: орлан, тигр, метелик, 16 лавок для відпочинку, 24 декоративних ліхтаря. Всі камені привезені для парку з різних куточків України і підписані відповідно. Наприкінці 2017 року скульптурні композиції парку поповнилися інсталяціями «Дід навчає», що є подарунком від МЖК «Оболонь».

Важливим прикрасою скверу став великий фонтан, виконаний з граніту, діаметр якого близько 11 метрів. По центру фонтана розмістилися три жіночих бронзових фігури під парасолькою. Одна з дівчат тримає на руках невідому тварину. Цікава пам'ятка парку – бронзова русалка, яка сидить на камені і тримає в своїх руках черепашку. Згідно з повір'ям, придуманому краєзнавцями-екскурсоводами скверу, до людей, що потруть груди русалки, прийде любов. Ще дві скульптури тигра і орла прикрашають високі кам'яні колони. Інсталяції парку постійно оновлюються.

В майбутньому планується добудувати Оболонську набережну до вул. Набережно-Рибальська і об’єднати із кам’яною набережною зі створенням єдиної «Київської Рив’єри». Туристсько-рекреаційну зону об’єднають із парком культури та відпочинку «Почайна» в районі другого гирла р. Почайни в урочищі Вовкувате. На північ планується довести пішохідну зону до вул. Північної та звести дві культових споруди: каплиці на місці водогінного пункту біля затоки Собаче Гирло та собору Пресвятої Трійці УГКЦ. До речі кількість культових споруд в місті досягає вже понад 950 церков [14].

За результатами туристсько-краєзнавчого рекогностування пропонується картографічним сервісам Інтернету GoogleMap, GoogleEarth, Wikimapia, туристським геопорталам та компаніям, що створюють карти навігаторів Navitel, Navlux, Magellan оновити туристський контент Оболонської набережної.

 Отримані результати дослідження туристсько-краєзнавчої, історичної, географічної та екологічної топографії ландшафту вулиці Оболонська набережна (Оболонська Рив’єра) м. Києва може бути використана як базовий інформаційний документ для складання бізнес-плану територіальної організації туристичної та екскурсійної діяльності на відповідній території Оболонського району м. Києва. Зараз йдуть картографічні роботи щодо інтеграції моделі до світових туристичних картографічних сервісів та геопорталів на основі метричних даних пікетажного журналу.

Дослідження були проведені за авторською методикою, що передбачає комплексне вивчення історії, географії та трансформації навколишнього природного середовища у плині часу на окремо взятій дромонімічній одиниці столиці України. Відповідну комплексну методику можна апробовувати при краєзнавчому рекогностуванні інших потенційно-туристських та рекреаційних вулиць міста: Андріївського, Смородинського, Подільського, Володимирського узвозів, вулиць-сходів, вулиць-пам’яток тощо.

[1] Интересная Оболонь: статьи, фото, видео, прошлое, экскурсии, имена [Електронний ресурс];