Природно-сакральна топографія Оболонського району

В давні часи іще не заселена територія Оболоні відіграла значну роль у важливій історичній події – хрещенні Київської Русі. Адже саме по цим землям протікала ріка Почайна, в місці поєднання якої з Дніпром і відбулося хрещення. Тому закономірно, що в сучасному Оболонському районі є чимало релігійних споруд, які належать різним християнським конфесіям. Портал «Моя Оболонь» пропонує своїм читачам статтю саме на цю цікаву тему авторства Романа Шевченко – кандидата географічних наук і доцента кафедри заповідної справи Державної екологічної академії м. Києва.

Природно-сакральна топографія Оболонського району міста Києва

Територія міста Києва в кінці XIX ст. складала лише незначну частину сучасного міста. Багато місцевостей, які сьогодні забудовані багатоповерховими будівлями та заселені сотнями тисяч киян, у минулі часи були далекими околицями, де були розкидані окремі монастирі та пустині, їх налічувалося більше двадцяти.

Північно-Західну околицю столиці України представляє Оболонський район, який складається з наступних історичних місцевостей, це насамперед власне житловий масив Оболонь у складі новітніх новобудов – Оаза та Оболонські Липки, масиви Мінський, Вишгородський, Куренівка, Пріорка, Мостицький, промислово-торгівельний вузол Петрівка, колишні селища Тараса Шевченка, Синяки та Микільській хутір, урочище Луг, сучасне селище ДВС, а також курорт Пуща-Водиця із хутором Свєшникова, а також ур. Редькін.

У цих місцевостях збереглися цікаві християнські культові споруди та сакральні місця, багато з яких користуються великою популярністю серед православних паломників. Заслуговують на увагу не лише стародавні церковні комплекси, а й деякі сучасні культові споруди різних конфесій, парафій та напрямків сучасного православного християнства. Завдяки розгалуженій транспортній мережі знайомство з культовими пам’ятками історії та культури району не вимагає багато часу.

Культові споруди Оболонського району м. Києва (авторська розробка)

Культові споруди Оболонського району м. Києва (авторська розробка)

Територія Оболонського району оточена багатьма мальовничими куточками природи. Це – каскад озер Опечень-Почайна, що складається з наступних гідрографічних об’єктів: Вовкувате, Вербне (Дзеркалка), Кирилівське, літописне озеро Йорданське, Речене (Мінське) та Редькін (Міністєрка), дніпровська долина озер Лукове-Верблюд та Біле (Центральне). На території району протікають маленькі струмки та річки: Сирець та Сетомль на Південній Оболоні, Котурка та Горенка в Пущі-Водиці, Коноплянка на Мінському масиві, а також Дніпро-Славутич. Середовище зі стародавніми та сучасними культовими спорудами гармонійне поєднується із природним.

Культові споруди Оболонського району м. Києва

Культові споруди Оболонського району м. Києва зі сайту «Цікавий Київ».

У давнину тут розміщувалися жертовні багаття та капища, найбільш відомими з яких є Велесовське капище та Сетомильське жертовне кострище в урочищі Наталка.

Північно-Східна частина оболонського передмістя – Пріорка Мостицька – це широка нагірна місцевість, топонімічна назва якої походить від Пріорського собору Покрови Пресвятої Богородиці, яка до подій 1917 р. складала окрему прихідську церкву на хуторі Мостицькому, який був заміським центром відпочинку пріорів та святих отців Києво-Подільського Грецького монастиря.

Топонімічна назва Пріорка походить від грецького слова «пріор», що у перекладі означає «куратор». Пріорський приходський храм освячено в 1906 р., а побудований за проектами архітекторів Миколи Казанського та Євгена Єрмакова в 1904-1906 рр. Колись церква відігравала роль оглядової вежі та конструктивно домінувала на всією Пріоркою, Куренівкою та Оболонню. Зараз її обступили крупні житлові новобудови. Неможливо зазначити, що церква Покрови була не лише хутірсько-приходською, а ще й цвинтарною. Нині будівля храму знаходиться на території напівзруйнованого пріорського церковного цвинтаря. Праворуч від головного входу до церкви розміщується кубоподібна цвинтарна капличка із зображеннями Святого Миколая Чудотворця та інших Святих. Покровська церква збудована в класичному російському стилі з одною головною банею та чотирьома іншими банями за периметром собору з надбрамною дзвіницею, яка конструктивно поєднана із храмом.

Головною церковною спорудою оболонського передмістя –Пущі-Водиці - є Церква Преподобного Серафима Саровського. Ще в кінці XIX ст. у колишньому міському лісі зі струмками Спасаїв Став, Ірпінь, озерами Пуща-Водиця, Водиця було відведено місце для приходської церкви та некрополю дачного селища, а зараз курорту. За архітектурними ознаками вона збудована в російському стилі з великою дерев’яною дзвіницею, яка поєднана з великобанною дерев’яною церквою, верхні бані якої в останній час покриті сусальним золотом. На східній стіні церкви розміщується мозаїчна Ікона Пресвятого Серафіма Саровського. На території храму також знаходяться ківорій (колодязь з освяченою водою у вигляді каплиці) з надбрамним хрестом, вода в ківорії має цілющі властивості та капличка колишнього пущеводицького некрополю, яка побудована в мавританському стилі архітектором Владиславом Городецького.

На правому березі озера Реченне у 2003 р. побудована дерев’яна каплиця Преображення Господнього на фундаменті собору Преображення Господнього. Після зведення храму Преображення, нинішня каплиця перетворилася в портал Преображення Господнього. Остаточно храм було зведено у 2013 р. Неподалік Преображенського храму, біля міського діагностичного центру збудована каплиця та собор на честь Святих Косьми та Даміана Римських.

У пологовому будинку № 4 на Оболонській Набережній у 2014 р. зведений дерев’яний храм Ікони Божої Матері «У родах помічниця».

Сьогодні християнська географія Києва особливу увагу приділяє зруйнованим та знищеним церковним та монастирським комплексам не лише у першій половині XX ст., а й протягом усього історичного розвитку м. Києва.

На території Оболонського району, фактично на межі сучасного адміністративно-територіальної смуги столиці України, на Північ м. Вишгород, існував Києво-Межигірський монастир. І як було тоді, в Україні, монастирі, які збудовувалися на поч. 20-х рр. XVIІ ст. перетворювалися у фортецю, яка мала б оборонне значення. В 1651 р. його замалював голландський художник А. Вестерфельд. Дерев’яні укріплення Межигірського монастиря, які включали оборонні вежі переважно були квадратні в плані й споруджені в стилі української народної архітектури. Дахи будівель створені в у вигляді двох або трьохступеневого шатрового бароко, покриті гонтою або драницею. Посередині укріплення знаходився п’ятикамерний і власне п’ятибанний монастирський собор Спаса, споруджений у 1611 р.

За планами Київської міської державної адміністрації (Виконавчого органу Київської міської Ради), з 1999 р. у місті розпочато виконання програми відродження зруйнованих культових конструкцій та будівництво нових культовиз споруд. Так, у 2003 р. на площі Петра і Павла (колишня назва Фрунзе), поблизу Куренівського ринку в сквері, була побудована дерев’яна каплиця Рівноапостольних Петра та Павла. За архітектурними канонами, конструктивна форма храму відповідала на той час російському стилеві зведення культових будівель, а саме: дзвіниця мала вигляд «шатрової дзвіниці» із надбанним куполом із православним восьмикінечним хрестом. Над брамою каплиці встановлена Ікона Рівноапостольних Петра та Павла. У 2009-2010 рр. на місці каплиці збудували просторний кам’яний Петропавлівський храм у візнатійському стилі, але з шатровою банею в російському стилі. Ця культова споруда є віддаленою копією храму Петра та Павла, який існував до подій 1917 р. та був знищений у період 1930-х рр. Звичайно, каплиця стоїть не в ідентичному місці колишнього храму. Колишній храм мав іншу адресу, а саме по вулиці Сирецькій, 2, де нині розташовані напівзруйновані корпуси промислового вузлу «Куренівський». У зв’язку з неможливістю відбудови храму в його попередньому місті, зодчі вирішили створити вже новий храм, але з такою ж назвою у сквері. Храм є прихідським і молитовні богослужіння здійснюються постійно. До речі, храмів, збудованих у візнатійському стилі у м. Києві не так багато: Богородиці Пирогощої на Подолі, храм-хрестильня в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври, Св. Георгія Побєдоносця навпроти Піваденного вокзалу.

На перетині вул. Малиновського та Добрининської, на сучасній площі телятникова, у 2003 р. збудована дерев’яна церква Ікони Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина» на березі Кирилівського Опеченського озера, яке гармонійно поєднує природний та урбанізаційний ландшафт. Баню каплиці неодноразово перефарбовували з фіолетового на зелений, а з початку баня була сріблястого кольору. У 2014 р. поряд з каплицею збудований цегляний храм на честь Ікони. Поряд зі спорудою у 2011 р. встановлений Хрест на честь старшин-киян армії УНР «Хрест Симона Петлюри», а навпроти нього – пам’ятний знак Героїям Чорнобиля та Вогнебрцям.

Найпершою культовою спорудою в Оболонському районі (на той час, коли він мав ще назву Мінський, до 2001 р.) вважається Покровська церква на Оболонській Набережній. Капсула та хрест із назвою та парафіяльною приналежністю закладено навесні 1993 р. на березі затоки Оболонь, а пізніше, у зв’язку з будівництвом власне Собору Покрови Божої Матері у 1999 р., перенесено на подвір’я вже збудованої Покровської церкви, яка нині виконує роль дзвіниці та каплиці Покровського собору. Храми були сильно перебудовані. Зпочатку церква, яка зараз є дзвіницею у готичному стилі була трьохярусною, кам’яною з банею в російському стилі. На стінах церкви розміщені мозаїка відомих святих: Рівноапостольних князя Володимира, княгині Ольги, Миколая Чудотворця, Петра та Павла. По праву та ліву сторони від брами церкви викладена мозаїка, яка відповідає іконостасним зображенням Володимирського кафедрального собору. Над входом до церкви можна побачити мозаїчну композицію «Покрова Божої Матері». Баня дзвіниці церкви, що конструктивно поєднана із церквою мала до 2013 р. двоярусну складову: баштову основу та однобанник із хрестом. Будівництво Собору Покрови завершено восени 2015 р. і будувався 22 роки що пов’язано з періодичністю фінансування проекту та ретельним відношенням до будівництва, тому що основа та фундамент собору фактично розташовані на дніпровській противопаводковій дамбі. За конструктивними характеристиками Покровський собор є архітектурним аналогом московського Храму Христа Спасителя, українським додатком до цього аналогу є мозаїчна композиція на стінах храму. Поряд збудована хрещальня в вигляді величезної бані з хрестом. На стінах храму можна побачити мозаїку за багатьма біблійними описами, центральною композицією якої є Обличчя Ісуса Христа на Східному стилобаті храму. За периметром ансамблю збудований мур, краї якого прикрашають церковноподібні башти з банями.

З географічної та топографічної точки зору місце для будівництва храму обране дуже вдало. Враховуючи техногенне підняття ґрунту в даній частині міста, відкриту дніпровську долину та недостатньо щільну забудову нових мікрорайонів (Оболонські Липки та Оаза), собор можна спостерігати з усіх частин м. Києва, окрім територій, що знаходяться за Київськими горами-останцями.

Величезний конструктивний розмах споруди створює можливість огляду території від рівня хреста споруди в радіусі 10 км. Храм вже добре проглядається з гори Бориса та Гліба у Вишгороді (15 км. від Києва), з Великої Лаврської дзвіниці та оглядових майданчиків схилів Кисилівки, Киянки, Володимирської гірки та Щекавиці, а також із Кирилівських висот й Вітрових гір поблизу Виноградаря. Із завершенням будівництва собору фактично створений так званий «фортифікаційний оглядовий вал» від Покровського собору на Оболоні та Покровської церкви на Мостицькій Пріорці. Ці дві культові споруди мають однакові топографічні відмітки та стають прикрасами всієї Півночі м. Києва.

В урочищі Наталка в міжріччі струмків Сетомль та Почайна, на березі Дніпра-Славутича в 1999-2000 рр. до Двотисячоліття Різдва Христового була побудована копія церкви Благовіщення на Золотих Воротах. Маючи металевий каркас та пластикову оздоблювальну плитку, копія Благовіщенської церкви з точки зору справи відновлення та реконструкції знищених культових споруд не мала аналогів. У порівнянні з оригіналом культової споруди в Старому Місті в її конструкції практично відсутні спотворення. Її унікальність полягає в тому, що споруда створена методом паралельного переносу, тобто відповідає всім сторонам горизонту та має ідентичне географічне орієнтування на основні обителі нашого міста, це можна перевірити шляхом дослідження геометрії старовинного візантійсько-турецького надбрамного хреста – він має доволі високу географічну відповідність лінії «Північ-Південь». Нажаль, в період 2008-2013 рр. відповідний комплекс був зруйнований шляхом рейдерського знищення, що є безпрецедентним актом вандалізму в сучасній Україні. Навесні 2014 р. територія під копією була повністю зачищена.

У житловому масиві Оболонь поряд із сакральними комплексами розташовані монументальні споруди, які пов’язані не лише із церковною тематикою, а й відображають сакральні уявлення стародавніх слов’ян. Багато архітекторів не вважають дані конструкції культовими, тобто сакральними, і, напевно, це правильно, але не враховувати їх як архітектурно-монументальну пам’ятку культового характеру неможливо, оскільки в оздобленні споруди присутні релігійно-християнські символи.

У прямій оптичній видимості від бувшої дестинації копії церкви Благовіщення на Золотих воротах збудована православна церква Різдва Христового. Зведення культової споруди розпочато в період зими-весни 2004 –2005 рр. За архітектурним стилем споруда буде багатобанною в псевдоросійському класичному зодчому стилі. Цегляні стіни з орнаментом та вітражами надаватимуть храмові величності та робить його конструктивно легким. Храм розташований на Оболонській Набережній на межі оболонської протипаводкової дамби, аналогічно до Покровського собору та Покровської церкви на Північній Оболоні. Необхідно зазначити, що Оболонська набережна ? це єдина вулиця в Києві, де збудовано шість православних храмів, які розташовані на одній лінії (Різдва Христового, приватна каплиця на даху будинку, храм Ікони «В родах помічниця», Покровський собор, Покровська дзвіниця та Покровська хрещальня), знаходяться практично на одній висотній відмітці (окрім тої, що на даху), мають один архітектурний стиль побудови та є парафіями одного патріархату (Московського) та й самі добре проглядаються з усіх частин міста.

Приватна каплиця на даху будинку на Оболонській набережній Приватна каплиця на даху будинку на Оболонській набережній

Оболонський район має розгалужену мережу євангельських, баптистських та релігійних біблійних організацій, як Християнський центр на Оболоні в районі вулиці Йорданська; церква Ісуса Христа на проспекті Героїв Сталінграду в інститутах археології та гідробіології НАН України (нетипова – т.т. та, що знаходиться у приміщенні чи цокольній частині споруди); хоральна церква баптистів «Слово Життя» (Альфа та Омега) на Північній Оболоні в районі Оболонського ринку на вулиці Героїв Дніпра.

Конструктивно церква баптистів за ринком «Оболонь» має чітку протестантську форму: хоральна башта із хрестом та молитовний будинок за нею. Головною прикрасою баптистського храму є вітражі та цегляна символіка у вигляді літер А та ?, а також біблійними написами і святим письмом. Головний вхід церкви розташовується з Півночі, а всі християнські символи за напрямками горизонту розміщуються наступним чином: з Півдня ? хоральна брама з хрестом, символи молитовного будинку; з Заходу відповідно до назви ? молитовний будинок з вітражами; а зі Сходу розташована гола стіна без будь-яких вікон та дверей. Це пов’язано з тим, що за віруваннями баптистів Схід – це напрямок нехристиянської «чужої філософії».

В період 2007-2015 рр. на Оболоні збудовані наступні храми: Св. Косьми та Даміана Римських Безсеребреників, Св. Георгія Побєдоносця на Водогоні, Ікони «В родах помічниця» та інші, які були нетиповими спорудами.

Розширення й поглиблення подальших досліджень культових споруд м. Києва є новим напрямом сакральної географії. Під час проведення польових краєзнавчих експедицій 2004-2017 рр. створений реєстр культових споруд Оболонського району м. Києва.

Реєстр культових споруд Оболонського району м. Києва

Шевченко Р. Ю.,

кандидат географічних наук,

доцент Державної екологічної академії

(м. Київ)